• Справи передплатні

Є над чим замислитись

Микола Юрчишин.

ПОНАД сорок років Михайло Андрійович Овчаренко постійно передплачує «Сільські вісті». Тривалий час одержував її в селі Ольгопіль Чечельницького району Вінницької області. А коли на старості залишився вдівцем і почало підводити здоров’я, дочка Олена забрала батька до себе у Київ. Днями Михайло Андрійович пішов у 61-ше відділення зв’язку, що знаходиться на вулиці Бориславській, 72/3, аби передплатити газету на друге півріччя.

— Я вперше опинивсь у такій неприємній ситуації, — зателефонував до редакції пенсіонер. — Працівниця пошти сказала, що «Сільських вістей» у них у базі немає, а тому передплатити їх не може. «А ви подивіться краще», — наполягав я. Поштовичка подивилася на мене таким поглядом, що наче її я чимсь образив. «В такому випадку я зараз же буду скаржитися в редакцію», — відрізав я їй і зібрався йти.

Працівниця почала перепрошувати, мовляв, це комп’ютер «завис», а тепер уже «все гаразд». І попросила заповнити квитанцію на передплату. Я довго не міг заспокоїтися. Чи це непрофесійна поведінка, чи, бува, не повернулися часи, коли влада усіляко переслідувала «Сільські вісті» за їхнє правдиве слово?

Здавалося б, конфлікт вичерпано.

Але буквально за кілька годин пролунав дзвінок від киянина Анатолія Ткачука, що проживає на вулиці Чернишевського. Він скаржився на те, що у цьому ж 61-му відділенні зв’язку йому також відмовляли в передплаті «Сільських вістей» за пільговим тарифом (індекс 91213), хоч він є багаторічним передплатником газети. Сказали, що цей тариф уже скасовано. Довелося Анатолієві Федоровичу особисто показати поштовичці сторінку 66-ту в Каталозі видань України на друге півріччя 2018 року і довести, що це не так...

А й справді: непрофесіоналізм чи щось інше?