• Проблеми галузі

Медова Полтавщина

Людмила Стельмах
(Кучеренко).

Полтавська область.

Останні кілька років на Полтавщині активно розвивається бджільництво. Нині в краю налічується 165 тисяч бджолосімей. За словами голови Полтавської обласної спілки пасічників Наталії Сенчук, насправді їхня чисельність більша, адже не всі, хто тримає кілька вуликів на садибі, офіційно зареєстрували свої пасіки.

НЕ ТАК давно запрацював перший у регіоні медовий кластер «Меди межиріччя» на базі ПСП «Дружба» Семенівського району. Торік він налічував 4000 бджолосімей української степової породи, а цього року — вже понад 10 000. У кластера найбільша в області лінія із розпечатування сотів і викачування меду. Він співпрацює з вітчизняними кондитерськими фабриками.

Другий рік упроваджується Програма з підтримки пасічників-початківців і створення обслуговуючих кооперативів із бджільництва, затверджена два роки тому обласною радою. Успішно функціонує кооператив у Кобеляцькому районі. Завдяки вищезгаданій програмі його члени мають можливість за нижчими за ринкові цінами придбати маток української степової породи, їм допомагають в оптовому збуті продукції бджільницва. Кооператив активно засаджує неугіддя медоносними деревами й кущами, створюючи медоносну базу. У Карлівському районі новостворене кооперативне об’єднання має матковивідну пасіку, яка налічує понад 250 бджолосімей. У планах — придбання лінії з переробки воску й виробництва вощини. До речі, тут пройшла перевірка всіх бджолосімей на відповідність українській степовій породі, яка підтвердила, що вони на 95% відповідають стандартам породи.

За словами Наталії Сенчук, на жаль, в Україну протягом останніх років масово завозяться різні породи й гібриди бджіл, що з часом може призвести до знищення місцевих порід. Залишається сподіватися на те, що таки по-справжньому запрацює Закон України «Про породне районування бджіл». Бо поки що він нагадує табличку біля історичних об’єктів із написом: «Охороняється законом», яка абсолютно не захищає від вандалів та чорних археологів. Не те що в районах, а й в області і навіть у Мінагропроду немає жодного посадовця, який відповідав би за бджільництво!

Та найпекучіша нині проблема — отруєння бджіл хімікатами для обробки полів. Якщо дрібні фермери й бджолярі знаходять спільну мову, то агрохолдингам байдуже, що сільські пасічники зазнають великих збитків через загибель бджіл. Вони абсолютно свідомо нехтують вимогами ветеринарної інструкції, затвердженої наказом Мінагропроду від 20.09.2000 р. №184/82, про порядок попередження пасічників про агрозаходи із захисту рослин. Торік масовий мор бджіл на Буковині через те, що великі землевласники не попередили пасічників про обробку полів гербіцидами, пестицидами та інсектицидами, призвів до того, що в Івано-Франківській області бджолярі на знак протесту перекривали автодороги.

На Полтавщині поки що до протестів справа не дійшла. Заступник голови Полтавської районної ради Олексій Івженко розповів, що торік у районі в результаті потрави загинула понад тисяча бджолосімей. Але позаяк багато пасік не було офіційно паспортизовано, то у пасічників не було юридичних підстав стягувати з винних матеріальну шкоду. Втім, після розбору польотів виробничники висновки зробили і відтепер попереджають пасічників про оброблення посівів отрутохімікатами. Щоправда, є й агрофірми, газетні оголошення яких про обробку полів отрутохімікатами — чи то жарт, чи знущання над здоровим глуздом: обприскуватимемо з квітня по серпень... То пасічник має п’ять місяців тримати бджіл закритими й не випускати їх за взятком?!

Хвилює пасічників і постійне зменшення кормової бази. Це відбувається, зокрема, через масове вирубування акацієвих лісосмуг із дозволу обласної служби автодоріг, розорювання луків і пасовищ. Якби свідомість великих землекористувачів була на вищому рівні й не затьмарювалася гонитвою за прибутками, то вони частину орних земель виділяли б під гречку, еспарцет, фацелію, коріандр. Навіть, якщо не мають тваринництва. Адже трави потім можна скосити, а сіно віддати пайовикам...

Допомогти бджолярам із кормовою базою могли б народні депутати. Чому не дозволити вивозити пасіки у заказники? Чинне законодавство забороняє це робити. А вони там нікому не заважають й жодної шкоди не роблять, а мед був би екологічно чистий.

...Певно, немає для людства комахи, кориснішої за бджолу. В Японїї школярі молодших класів для поліпшення розумової активності щодня отримують ложку меду в спеціальній упаковці. Потужності медової галузі на Полтавщині дають можливість реалізувати подібне й у нас. Якби ж тільки держава хоч трохи підсобила, хоча б у дотриманні вже існуючих законів.