• Це цікаво

Улюблений смаколик усіх народів

Яка солодка страва найпопулярніша у світі? Нещодавно було проведене таке дослідження. До десятка лідерів упевнено увійшло морозиво.

ЦЕЙ заморожений солодкий десертний продукт зазвичай виготовляють із молока, вершків, масла, цукру з додаванням смакових та ароматичних речовин. Також морозиво може бути фруктове — на основі соку і м’якоті фруктів та ягід. Тоді його називають щербетом…

Сьогодні вже не відомо, хто першим ощасливив світ, вигадавши наш улюблений смаколик. Проте за право називатися батьками морозива можуть поборотися кілька претендентів. Передовсім китайці.

Відомо, що ще п’ять тисяч років тому у багатих та шляхетних китайських родинах на стіл уже подавався десерт, віддалено схожий на сучасне морозиво. Давні китайці полюбляли ласувати снігом та льодом, змішаним із дольками апельсина, лимона і зернами граната.

Згодом від китайців цей «засіб від спеки» перейняли араби, індуси, перси. До наших часів дійшов документ IV століття до нашої ери, в якому описується, як у північній Індії ним пригощали Александра Македонського. Полководець погано переносив спеку, тому вживав фруктові соки зі снігом, який йому доставляли раби з гірських вершин. Щоб сніг не встиг розтанути, поки його доправлять до палацу господаря, слугам доводилось влаштовувати спеціальні естафети.

Припало до смаку морозиво і римському імператорові Нерону, який жив у І столітті вже нашої ери. У Стародавньому Римі, де ніхто нічого не знав про китайське «морозиво», сніг із льодом зберігали в спеціальних глибоких підземних погребах, облаштованих у будинках аристократів. Римське «морозиво» було обов’язковим атрибутом усіх бенкетів. Готували його так: крижані скельця поливали охолодженими сиропом або соком, а зверху клали фрукти й горіхи. Ясна річ, така страва швидко танула, тож її належало негайно з’їсти.

У Київській Русі зимовими морозними днями популярністю користувався рецепт холодного десерту: заморожене молоко розколювали на дрібні крижані скалки й перемішували з уже розмоченими сухими ягодами. Трохи згодом почали таким чином заморожувати сир, вершки й додавати сухі родзинки чи абрикоси.

«Заморожений крем», до складу якого входили вода та мед, радив уживати ще легендарний лікар Гіппократ. Батько медицини вважав, що цей лікарський засіб покращує самопочуття, «охолоджує кров та емоції», а також «бадьорить того, хто занепав духом».

Секрет виробництва фруктового холодного десерту привіз до Європи мандрівник Марко Поло у ХІІІ столітті. Морозиво вважалося вишуканою, екзотичною, а ще — дуже дорогою стравою, тому за тих часів подавалося тільки на столи багатих вельмож та королів.

Довгий час воно було лише фруктове. З молока і вершків спробував приготувати морозиво кухар французького короля. До речі, слово «пломбір» походить від назви французького міста Плоб’єр-Ле-Бем, де він уперше подав монарху новий десерт.

А загальнодоступним кондитерським виробом морозиво стало завдяки зусиллям одного італійця — Франческо Прокопіо Ді Кольтеллі, який 1660 року відкрив у Парижі перше кафе, в якому всі жителі французької столиці могли поласувати «королівськими» ласощами.

Спочатку морозиво подавали в спеціальних скляних креманках. Винахід вафельного ріжка приписується сирійському емігранту Ернесту Хамві, що торгував у Парижі вафлями. Якось у власника сусіднього кафе закінчилися чисті креманки. Пан Хамві скрутив для нього з вафель кілька ріжків і запропонував «колезі» наповнити їх солодкою масою. Публіка була в захваті від такого винаходу! Через деякий час до меню майже всіх паризьких кафе увійшов «крижаний десерт у вафельному ріжку».

Годі казати, що сьогодні існує морозиво з найрізноманітнішими смаками. Є навіть зі смаком часнику, цибулі, зеленого чаю, кукурудзи, помідорів, кактуса… Втім, кожний із вас скаже, що найсмачніше те, яке виготовлене лише з натуральних складників. Утім, нині воно стає вже екзотикою.