• З літопису наших днів

Пов’язані міцним корінням

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Донецька область.

Цю світлину зроблено на Світлодарській дузі — без перебільшення, знаменитій лінії оборони на Донбасі — якраз у день національного свята Грузії. У XIX столітті ця країна з дуже давньою героїчною історією втратила свою державність, будучи насильно приєднана до Російської імперії. Грузинський народ ніколи так і не зміг змиритись із втратою свободи.

26 ТРАВНЯ 1918 року був проголошений Акт про незалежність країни і утворення Демократичної Республіки Грузія. До складу Радянського Союзу країна увійшла не добровільно, фактично вона була анексована Радянською Росією. Тож документ столітньої давнини вважається таким, що не втратив юридичної сили. Тому саме 26 травня — головне свято Грузинської держави, а не день її відновлення у квітні 1991 року.

Цього дня я разом із харківськими активістами завітав у гості до грузинських добровольців, що тримають фронт на Донбасі пліч-о-пліч з українцями, аби поздоровити зі святом та передати гостинці. Споряджали нас у дорогу спочатку в Чугуївському районі, де працює одне з кращих в області фермерських господарств, яким керує учасник війни в Афганістані і щирий патріот України Геннадій Дерека. Не один великий причіп із продовольством він спорядив хлопцям на передову за час цієї російсько-української війни. Цього разу він передав грузинам двох баранів із власного обійстя. Бо яке грузинське свято без хінкалі й шашликів! Сири, бринзу, молоко й коровай на вишитому українському рушникові спонсорувала майже прифронтова слобожанська Бугаївка. А харківські волонтери передали кілька пляшок сухого грузинського вина.

Коли ми прибули на Світлодарську дугу, грузинський взвод, яким командує Зураб, разом із бійцями 54-ї бригади Збройних сил України мав відійти на відпочинок. Після офіційного приєднання до Української армії бійці грузинського підрозділу виконують бойові завдання відповідно до наказів та розпоряджень командування. До цього служба в легіоні відбувалася виключно на волонтерських засадах.

Ця ротація у складі 25-го окремого батальйону «Київська Русь» неподалік Світлодарська була важкою. Затяжна зима у донецьких степах видалась однією з найскладніших за останні роки: то дощ, то сніг, то мороз... А ще обстріли. Один боєць підрозділу — Олег Шевченко загинув, були поранені й контужені. Якийсь час не вистачало бійців, тож доводилося спати лише по кілька годин на добу, аби утримати оборону... Словом, не гріх би грузинам і перепочити, утім, не встигли вони полишити передову, а вже написали рапорти, аби їх залишили на Донбасі.

— Ми тренуватимемося, допомагатимемо хлопцям на передовій. Не хочемо сидіти на блокпосту біля Києва,— пояснив Зураб.

Він дуже добре знає історію Грузії. Проголошена самостійною Грузинська держава проіснувала лише три роки. До речі, Українська Народна Республіка навіть менше. У грузинів також був і повстанський рух, і свій Холодний Яр, однак більшовики втопили в крові тодішню незалежну Грузію, як і нашу УНР. Нинішня Росія знову намагається накинути зашморг на шиї наших двох народів.

— Без незалежної України не може бути незалежної Грузії,— певен Зураб. — Долі наших держав і народів міцно переплетені... Тільки разом ми зможемо вирватися з імперських кліщів путінської Росії.

А ще грузини пам’ятають часи, коли українці прийшли їм на допомогу у грузинсько-абхазькій, а насправді грузинсько-російській війні. У 2008-му саме українські ракети збили кілька російських бомбардувальників. Грузини не забувають добро. До речі, лише вони мають окремий підрозділ у складі ЗСУ.

Щоправда, у грузинському взводі служать не лише грузини. Олег Шевченко, який загинув, був родом із Лозової Харківської області. Максим, який п’ять місяців тому одружився з єдиною дівчиною в підрозділі — грузинкою Наною, родом із Маріуполя.

Нана сім років відслужила в армії Грузії. Вона досвідчений і вправний санінструктор, витягала на собі з-під обстрілів і мертвих, і живих. Разом із Максимом вони вчать українську мову. Першим, каже, вивчила слово «кохаю».

Між іншим, п’ятеро грузинів узяли шлюб з українками. Отож долі наших народів переплетені не тільки війною, а й міцним родинним корінням.

На фото автора: грузинський підрозділ святкує день національної незалежності.