|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Тетяна КРИКУН. смт Степанівка Сумської області. Повернувшись із поїздки, жінка знайшла на кухні багато порожніх пляшок. — Звідки вони взялись? — Сам дивуюсь! Я жодного разу не купував порожніх. * * * Отримавши із фотоательє фотографії на паспорт, жінка скаржиться чоловіку: — Любий, мені не подобається, як мені зробили світлину: обличчя темне, очі якісь дивні, волосся стирчить... Чоловік: — Ну й нехай, хай там хоч Баба-Яга буде, головне — аби на тебе була схожа... * * * Дивлячись, як мама приміряє нову шубу із натурального хутра, синок говорить: — Мамо, а ти розумієш, що ця шуба — результат жахливих страждань бідної нещасної тварини? Мама суворо подивилася на сина і відповіла: — Як ти можеш так казати про рідного батька?! * * * Лікар: — Скажіть, що примушує вас напиватися щодень? — Нічого — я доброволець. * * * Жінка весь час говорить про подорож на Канари. Нічого не маю проти. Нехай говорить. * * * Оголошення в лікарні після медичної реформи: «Немає грошей — будь здоровий!». * * * — Ох як дорого мені обходиться реклама... — Але ж ви не даєте жодної реклами! — Я не даю, але жінка читає... * * * У парку Петро обіймає Валю і хоче її поцілувати, та у відповідь протестує: — Ні, ні, тільки після весілля. — Гаразд, я почекаю. А коли ти виходиш заміж? * * * Двері під’їзду відкриті навстіж, а на них записка: «Прохання двері не закривати, чекаю на майстра. Маргарита». * * * Жінка пиляє чоловіка. Той у відповідь: — Зміни пластинку, або я поміняю патефон. * * * Жінка каже чоловікові: — Яка чудова пара наші сусіди: він її весь час обіймає, цілує, говорить ніжні слова. Чому ж ти цього не робиш? — А я тут до чого? Я її навіть не знаю. * * * Треба класти газету в холодильник, щоб новини завжди були свіжі. * * * Лікар священикові: — Святий отче, мені хотілось би, щоб ви мені допомогли не потрапити в пекло. — Ну, лікарю, якщо ви допоможете мені не потрапити на небеса... * * * Ліки допомагають вижити, надто тим, хто їх продає. Версія для друку До списку статтей | Кожне сільце має своє слівце Дмитро ПОПОВИЧ. с. Дениси Переяслав-Хмельницького У нього стільки грошей, як на жабі пір’я. Дарма, що дурна, аби гарна була. Провідав у селі всіх родичів, так голодним і поїхав. Старий дід, мов пеньок, а добре зиркає на дівок.
|