• Із літ далеких і близьких

Точна цифра

Іван КИСЛИЦЯ.

с. Руданське

Шаргородського району

Вінницької області.

Жнива. В колгоспі повним ходом іде збирання та продаж державі зерна. Перевірити роботу одного дня прибув перший секретар райкому партії. Була вже десь година 12-та дня. Зайшов на тік, де на автомашини якраз навантажувалося зерно для відправки на зерноприймальний пункт. Підійшов він до водіїв та й запитує:

— Скільки ходок ви вже сьогодні зробили?

Один з водіїв йому і відповідає:

— Якщо ми, Василю Івановичу, навантажимося і зробимо ще цю ходку, — потім помовчав, ніби щось підраховуючи про себе, далі продовжив цілком серйозно, — то це буде одна.

У Баку бензин є!

Юрій Васильович Биковський, голова колгоспу повоєнного періоду. Проблеми колгоспу і села вирішуються важко. Але їх легше долати, якщо дивитися на них з певним почуттям гумору. А Юрій Васильович був саме із таких. Особливого колориту його гумору додавало те, що був він російськомовний.

Привіз Микола із Соснівського цукрозаводу єдиною на той час у колгоспі полуторкою жом.

Стоїть під розвантаженням. Підійшов голова колгоспу і запитує:

— Николай, сколько раз ты сегодня жома привез?

— Один раз, Юрію Васильовичу.

— Езжай ещё раз привези.

— Юрію Васильовичу, немає в баку бензину.

— Николай, что ты говоришь? В Баку нет бензина? Ты сам-то понял, что сказал? Как так может быть, чтобы в нашем советском Баку да не было бензина? Этого просто не может быть, и никому не говори об этом. А то придумал — в Баку нет бензина, в Баку нет бензина. Поэтому немедленно езжай и сделай ещё одну ходку жома... А может быть, и две!.. Тоже мне, фантазер нашелся...