• Рядки з листів

Наслідки нових реформ

РАНІШЕ в нашому селі була понад сотня корів, нині залишилось близько 40 голів. Молоко здаємо на завод. До квітня нам платили шість гривень за літр, затим знизили до чотирьох. А з липня взагалі не прийматимуть — кажуть, таке молоко другосортне. Як це зрозуміти: до цього воно було якісне і без доїльних апаратів, а тепер ні? Навпаки, містяни завжди купували саме домашнє молоко, бо воно корисніше, ніж магазинне. Дітей привозили на канікули до бабусі, щоб ті попили свіженького молочка з-під корови, набралися сил і краще росли. І не пам’ятаємо, щоби хтось захворів, споживаючи цей продукт. Спитати б також урядовців: звідки візьметься молодняк, на який держава планує давати дотації, якщо утримання корови збиткове для селянина. Кілограм макухи коштує 7,5 грн, сухого жому — 6 грн... Ціна на молочну продукцію в магазинах постійно зростає, а закупівельна у селян — падає.

Н. І. ШЕВЦОВА, В. У. МАЙДАНЮК, Н. П. ЗАВАДА, В. Д. ШЕВЧУК та інші мешканці.

с. Берлядки

Мурованокуриловецького району

Вінницької області.

Нині в українців уже не постає запитання, чи потрібна приватизація у нашій державі. Натомість більшість побоюється, щоби під прикриттям цього процесу вкотре не пограбували Україну, скупивши за копійки майно. Приватизація обов’язково повинна бути прозорою й принести очікувані прибутки до державної казни. Не менш важливий також пошук ефективного власника, який забезпечить зростання економіки випуском конкуренто­спроможної продукції, створенням робочих місць. Іноземні інвестори в країну зі слабкою національною валютою та засиллям корупції не охоче заходять. Натомість виставлені на продаж підприємства можуть скупити за офшорні кошти місцеві олігархи або ж спекулянти. А про те, як вони «дбають» про власний народ, ми добре знаємо. І саме такий хід приватизації непокоїть.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

З острахом слухаю рекламу про продаж землі. Хто оплачує її, лякаючи нас бідними й напівголодними країнами, при цьому не згадуючи про багаті та ситі, приміром, Канаду та Ізраїль? Переконаний, ринок сільгоспугідь не в наших інтересах. Я порівнюю це з аферою прихватизації державного майна й продажем сертифікатів по 20-25 грн за штуку. І що народ має у результаті? Нуль. Так буде і з продажем землі, внаслідок якого селянин знову залишиться ні з чим. У Жердові, Тарасівці дехто вже свою за різними схемами продав. Ще й вихваляється, мовляв, за землю зробив паркан навколо двору. От і приїхали...

Олександр СИРАЙ.

с. Шевченкове Броварського району

Київської області.