• Логістика і життя

Крути і дихай

Євген ДУДАР.

м. Київ.

Викликав мене голова:

— Поїдете з Барабочкою до його тещі, заберете свиню і завезете туди, куди він скаже!

Я переступив з ноги на ногу:

— Петре Івановичу, не можна. Пожежна машина мусить стояти в гаражі. Напоготові. Воно хоч зараз і не жнива, але всяке може статися. Спалахне щось...

Спалахнув голова:

— Хто з нас хазяїн? Може, ти керуй колгоспом, а я буду твою баранку крутити?

— Не можна вам, Петре Івановичу, за кермо сідати. Бо ви прав не маєте.

— Отож крути і дихай!

— Де ж я ту свиню приліплю? В бочку її увіткну чи на бочку посаджу? А може, в кабіну біля себе? Так Барабочці ніде сісти. Хіба що почепити за ланцюг до машини...

— Галаписі бугайця як віз?

— Так то ж бугаєць невеличкий. Ми його встромили там, де бійці-пожежники мають сидіти. А то ж свиня півтора центнера...

— Я сказав: крути і дихай! Покрутив.

Приїхали з Барабочкою до його тещі. Взяли свиню. Увіпхнули в кабіну, де належить сидіти бійцям-пожежникам. А вона другими дверима вискочила.

— Давай обкрутимо її шлангом, — запропонував Барабочка.

Обкрутили. Устромили. Їдемо.

— Значить так, — каже Барабочка, — дуй до райцентру. Проїдемо його. Потім іще кілометрів п’ять. Там сваха моєї тещі живе. Скинемо свиню — і додому.

Тільки в’їхали у райцентр, інспектор посеред дороги. Жезлом показує їхати праворуч. І киває, щоб швидше.

Крутонув. Натиснув педаль акселератора. Аж свиня кувікнула. Бачимо попереду — дим клубами валить. Якийсь сарай горить. Людей назбиралося. Пожежна машина стоїть. Пожежники бігають.

Лейтенант-пожежник киває: ставай, мовляв, сюди.

Зупинив.

Підбіг до машини пожежник:

— Де шланг? — кричить.

— Там... — показую на дверцята, за якими свиня. Відчинив, а звідтіля свиня — гуцик!

Аж застогнала. Вискочила — і в натовп. Вереск, крик, кувікання.

— Диви, свиня вибігла з сараю, — кричить хтось. — А казали, що там пусто. Ловіть, бо забіжить чортзна-куди!..

Натовп кинувся ловити свиню.

— Де ти взявся з цим бронтозавром! — кричить лейтенант-пожежник. — Зірвеш районні змагання, я з тебе душу витрясу. З якої організації?

— Я не з організації. Я з колгоспу «Прогрес»...

...Наступного дня голова викликає:

— На весь район зганьбив мене. Чого тебе на ці змагання понесло?

— Інспектор, — кажу, — жезлом показав...

— Жезлом, жезлом, — передражнив голова. — Ото приїде комісія — я нічого не знаю. Бери усе на себе...

— Е ні, Петре Івановичу! З мене досить! Крутіть і дихайте...