Слушна порада Дмитро МИХАЙЛЮК. с. Чернятин Городенківського Івано-Франківської області. Селянин із далекого села нарешті дочекався аудієнції в одного із районних очільників. — Мета вашого візиту? — культурно запитав той. — Та не можу ніяк звести кінці з кінцями. Прошу вашої допомоги або поради, як покращити життя. — Щоб добре жити, треба тяжко працювати і не дрімати, як діло робиш... — мудро порадив керманич і провів відвідувача до дверей. Що мав на увазі чиновник під власним висловом «не дрімати», селянин в нього не допитувався, а витлумачив усе по-своєму. Бо не одну ніч не спав, усе думав, що ото воно означає. Аж поки на третю при світлі місяця не побачив картинку, як двоє сусідів ведуть вулицею корову. — Гей, хлопці, зачекайте, бачу, ви також не дрімаєте... — Сиди тихо, не галасуй і з цієї вкраденої в колгоспі корови матимеш зиск. Ось так безсонні ночі почали приносити чоловікові достаток. Вирішив він віддячити порадникові. Поклав у торбу чималенький шматок сала, пляшку самогону та ще якісь наїдки й подався до району. — Дякую вам за мудру пораду, а на знак подяки я приніс вам скромного гостинця. — Ану показуй, як ти почав добре жити після моєї поради, — жартома запитав господар фешенебельного кабінету. — Я залишив торбу в приймальні. Зайшли до приймальні. — Де твоя торба? Показуй!.. Ось зараз усіх моїх відвідувачів пригостимо... За 10 хвилин час обіду. — Та вона була ось тут, у кутку. — Еге-ге!.. — скрушно відгукнувся керманич. — Бачу, народ у нас таки не дрімає... |