• Забуттю не підлягає

Малинська трагедія

Марина ТІШКОВА.

13 липня 1943-го нацистами було знищено село Малин тодішнього Острожецького, а нині — Млинівського району Рівненської області. Сьогодні — 75-та річниця кривавої трагедії.

ПРО ПОДІЇ в Малині «Сільські вісті» вже писали. Взятися до цієї теми знову спонукав лист читача Йосипа Михальчина із села Грушвиця Перша Рівненського району Рівненської області. Він переконаний, що про трагедії, подібні до тієї, що сталась із цим містечком на Західному Поліссі, а також Корюківкою Чернігівської області та ще з майже півтисячі населених пунктів, знищених в Україні нацистами, треба нагадувати постійно. Злочини проти людства не мають строку давності.

Наприкінці ХІХ століття місцевий поміщик продав частину малинських земель чеським переселенцям, які заснували тут свою колонію. Відтоді у народі ходили дві назви: Чеський Малин та Український Малин. Обидва народи попри всі бурхливі події першої половини минулого століття мирно співіснували на одній території. Малин належав до найкультурніших і найбагатших чеських муніципалітетів на Волині.

Друга світова війна внесла свої жорстокі «корективи» у життя регіону, перетворивши його на бурхливий вир: нацистська окупація, протистояння польських та українських підпільників на західних теренах, діяльність партизанів та «компетентних» радянських органів... Багатонаціональний Малин намагався вижити.

Підняти завісу часу важко: різні джерела дають різну кількість жертв, не встановлено чітко виконавців. Деякі дослідники покладають виключну відповідальність на німців, дехто стверджує, що до акції можуть бути причетні польські, українські та чеські колаборанти — згідно зі свідченнями очевидців, серед карателів було чути всі три мови. Сьогодні лише у загальних рисах можна уявити, що тоді сталося в Малині.

Особливо цінний звіт Надзвичайної державної комісії із розслідування злочинів фашистських загарбників, складений у квітні 1944 року. В ньому зібрані свідчення семи очевидців трагедії. Згідно з цим документом, німецький підрозділ чисельністю приблизно 1500 чоловік спершу оточив Український Малин, а далі — Чеський. Озброєні військові під приводом перевірки документів наказали людям зібратися на вулиці, потім розділили їх за віковими категоріями. Почалася стрілянина в Українському Малині, німці сказали, що на них напали «бандерівці». Але жодних підтверджень активності українського підпілля в тому місці немає; найімовірніше, це було формальним приводом. Декому наказали супроводжувати реквізовану худобу та продовольство до іншого населеного пункту. Більшість жінок та чоловіків зігнали у церкву та школу в Українському Малині, приміщення зачинили і підпалили. Тих, хто намагався втекти, добивали або дострілювали.

Жінок із дітьми та старих людей спалили у Чеському Малині. Кількадесят людей вбили по-звірячому — були знайдені тіла дітей, насаджених на багнети. Розстріляли хворих у лікарні, у підвали, де ховалися люди, кидали гранати. У звіті наводяться дані, що німці знищили 370 місцевих чехів (104 чоловіків, 161 жінку, 105 дітей), чотирьох чехів з інших населених пунктів, 132 українці і 26 поляків.

В одній зі статей історика В. А. Яблонського наведено виписку зі щоденника священика М. Федорчука із сусіднього з Малином села Романів: «...Сьогодні мені розповіли, що сталося в Малині. Увечері... прибули німці й поляки… й таємно попередили, що мають важливу справу. Чехи їх приймали, поїли. Уранці німці наказали всім чоловікам зібратись у залі, а жінкам і дітям сховатись у стодолах і сараях, бо буде бій з українськими партизанами... Чехи повірили. Коли всі зібрались, німці закрили зал і почали кидати гранати у вікна. Зал загорівся, і всі чоловіки загинули. З жінками і дітьми зробили те саме... З гарного Малина залишився степ… Українських селян намовили, щоб вони пішли до Церкви. Коли люди зайшли у Церкву, її зачинили і підпалили. Подумайте! Заганяють людей до Церкви і підпалюють живцем! Кілька дітей знайдено на палях. Як за татарських часів. Отже, нема вже Малина, нема чехів, нема українців…»

Американський дослідник Джаред Макбрайд так описує причини трагедії: «Малин став одним із 450 українських сіл, які були знищені під час війни. Чим вони завинили? Німецькі сили зробили це, тому що чехи підтримували партизанські частини. За словами партизанського комісара С. В. Руднєва, «культурні» чеські селяни «тепло ставилися» до радянських підпільників і давали їм різноманітну їжу». Це твердження перегукується із тезою нашого дописувача, який наголосив на неоднозначності ролі партизанів, чия діяльність часто провокувала розправу з мирним населенням у відповідь і їхню бездіяльність під час цих акцій, як у випадку з Корюківкою. Нагадаємо, півтисячний загін есесівців знищив це чернігівське містечко (понад сім тисяч жителів) після нальоту радянських підпільників, які в той час перебували відносно неподалік, мали кількаразову перевагу в живій силі, але навіть не намагалися запобігти трагедії.

Й. Михальчин пише, що і німці, і партизани звично реквізовували продовольство по селах. За його інформацією, за два дні до трагедії окупанти заїхали в Малин, наказали зібрати продукти та худобу, а партизани, чия розвідка добре працювала, прийшли 12 липня і все забрали собі. «І настав фатальний день. 13 липня... німці приїжджають і, все зрозумівши (тобто можна припустити, що вони запідозрили чехів у допомозі партизанам. — Авт.), оточують село і починають жахливу розправу». Вдалося врятуватися тільки тим, хто того дня перебував у полі, пас худобу чи кого відправили доставляти зібране продовольство, — загалом кількадесят осіб. Останки вбитих були поховані у братській могилі.

Щороку в Україну прибуває чеська делегація, влаштовуються пам’ятні заходи. Вшануймо пам’ять загиблих — злочини кривавих тоталітарних режимів забуттю не підлягають.