• Влада і громада

То ми народ чи не народ?

Еміль ДУБРОВ.

НЕЩОДАВНО керівник громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко розповів про свою боротьбу з «курячою мафією», а саме проти побудови в Чигиринському районі понад сотні пташників на 2 млн курячих голів, що запланувало ПАТ «Миронівський хлібопродукт», яке належить наближеному до нашого Гаранта одіозному мільярдеру Юрієві Косюку.

Вітаю Миколу Володимировича, що в нього вистачило снаги вийти з фракціїї «Блоку Петра Порошенка», за списком якого (під № 8) він потрапив до Верховної Ради. Але чи подумав він, скільки голосів додав цій фракції своїм іменем? Я людина досить далека від політичного життя країни, але можу сказати напевне, що навіть серед моїх знайомих набереться з десяток тих, хто голосував за БПП, тому що «там Томенко, який пройшов «Афган», — людина чесна і принципова»... Адже ще у 2005 році пан Томенко викривав корупцію у найближчому оточенні Ющенка, де були всі «любі друзі»!

Та що було, те минулося. У виступі політика перед активістами, які зійшлися на віче в центрі Чигирина, мене здивувало інше. Микола Томенко, зокрема, сказав таке: «Громада має сама себе захищати, обираючи не негідників, а тих депутатів, хто буде разом з людьми... Треба переконувати людей захищати самих себе. Якщо ми цього не зробимо, ніякі Брюсель і Вашингтон нас не захистять»!

Як відрізнити негідника від порядної людини — ось про що хотілося б почути від пана Томенка, якого, згідно з опитуванням УНІАН, було визнано найкращим політичним аналітиком (політологом) України 1998-го та 1999 років.

Я поважаю Миколу Володимировича за ті добрі справи, які він робить, із задоволенням при нагоді дивлюся телепередачі з його участю — завжди змістовні й цікаві... Та ця риторика вже дістала! Як захищати? Яким чином? Від кого? Від нахабних чиновників, продажних суддів і нечистих на руку поліцейських?!

Вже понад чверть століття розбудовуємо державу і такого набудували, що тепер самі маємо захищати власні інтереси, незважаючи на те, що захист прав і свобод гарантується нам Конституцією! Незважаючи на те, що створено десятки органів і державних установ, чиновники яких отримують (щоб не крали) «достойні» (Господи прости) зарплати. Що є, врешті-решт, Президент, який, згідно зі статтею 102-ю Основного Закону, «є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина»!

Проте народ України перебуває в стадії перманентної війни, захищаючи сам свої права, вступаючи в рукопашну з найнятими забудовником «тітушками» (в той час коли поліція, яку цей же народ утримує, посміхаючись, спостерігає за дійством), відбиваючись від знахабнілих рейдерів, ловлячи самотужки злодія чи закликаючи до порядку забіяку, якого поліція затримати більш як на три години не може, «доки він когось не вбив чи не скалічив...». Можливо, якби працювали закони, не було б такого безладу в державі?

Вочевидь, правду казав покійний Левко Лук’яненко, що зацікавленість у розбудові української державності можуть мати лише етнічні українці, бо більше нікому вона не потрібна... Цікаво, а як у інших країнах?

_{* * *}

Так хто ми є такі, панове?

То ми народ чи не народ?

Свою культуру маєм, мову,

Свій, український, ґенофонд,

А Україна все не встане,

Як кажуть люди, в повен зріст,

Мов древні русичі-титани,

Щоб наступить змії на хвіст!

Хоч є свідомі українці

(В них іншої землі нема),

А ми вже котрий рік чужинців,

Мов дурні, ставим до керма!

Хіба ж ми сироти у Бога,

Щоб нами правили чужі?

Поглянеш часом — геть убогі

На розум наймані мужі!

І скачем на майданах, скачем,

Немов оте дурне лоша,

Натомість — дать хапугам здачі,

Або ж, як кажуть, — одкоша!

Хіба ж ми геть сліпі, панове,

І ніц не вартуєм? Невже,

Щоб помилятись знову й знову

І обирати знов ЧУЖЕ?!