Горобина чорноплідна, або аронія

НЕ ЧАСТО можна побачити горобину чорноплідну в наших садах. А дарма. Плоди чорноплідної горобини багаті на вітаміни, мають лікувальні властивості й дають продукти переробки високої якості.

Кущі горобини ростуть заввишки 2-2,4 м, мають компактну крону діаметром 2-2,3 м, тонкі гнучкі пагони. Суцвіття горобини — щиток, квітки двостатеві. Зацвітає на початку червня.

Плоди до дозрівання зелені, опушені ворсинками; достигнувши, набувають чорного забарвлення з сизуватим восковим нальотом. Вони cоковиті, кисло-солодкі, терпкуваті, придатні для споживання у свіжому вигляді. Їх смакові якості поліпшуються при заморожуванні. З горобини готують натуральний сік, варення, джем, повидло.

Лікувальна та поживна цінність плодів обумовлена ​​наявністю цукрів (6-10%), пектинових речовин (0,6-0,75%), вітамінів, мікроелементів та інших сполук. Горобина багата на вітамін P, який добре зберігається в продуктах переробки, особливо в натуральному соку.

Горобина чорноплідна вирізняється скоростиглістю (починає плодоносити на третьому році після посадки), регулярним плодоношенням. Середній урожай з куща 7-8-річного віку становить 5-6 кг. Плоди достигають у середині вересня. При збиранні зрізають секатором або ножицями всю китицю з плодами, так вони довше зберігаються у свіжому вигляді.

Розмножується культура насінням, відводками, здерев’янілими і зеленими живцями. Вегетативне розмноження найурожайніших кущів — відводками, живцями — має низку переваг перед насіннєвим.

Горобину доцільно висаджувати в захищених місцях ділянки, де добре накопичується сніг. При цьому потрібно пам’ятати, що горобина належить до світлолюбних культур. На родючих ґрунтах посадкові ями викопують діаметром 40-50, завглибшки 30-40 см, в них вносять 5-6 кг перегною і компосту, 100-120 г суперфосфату, 50-60 г калійної солі. На бідних ґрунтах посадкові ями повинні бути дещо більші: діаметр 70-80, глибина — 40-50 см. Дози добрив збільшують на 30-50%. Добрива перемішують із верхнім шаром ґрунту.

Поливати аронію слід рясно, щоб зволожити всю кореневу систему (40-50 см). Після поливу ґрунт розпушують або мульчують.

При природному формуванні утворюється багато різновікових стовбурів, кущ надміру загущується. В таких умовах погіршується освітленість, що зрештою негативно позначається на врожаї. У перші 3-4 роки після посадки вирізують слабкі прикореневі пагони. У 5-6-річному віці формування кущів в основному завершується.

Найістотнішої шкоди насадженням завдають личинка вишневого слизового пильщика і малиновий жук, який пошкоджує квіти. При появі личинок насадження обприскують одним із таких розчинів: карбофос (20 г на 10 літрів води), кальцинована сода (70 г) з милом (50 г) або біологічними препаратами антибактерін, дендробацилін (50 г на 10 літрів води).

Насадження горобини можуть також пошкоджувати зелена яблунева попелиця, смородинова цикада, павутинний кліщ. Заходи боротьби з ними такі ж, як і на інших культурах.

З грибкових захворювань зустрічається бура плямистість листя. Проти неї застосовують трикратне обприскування 1-процентним розчином бордоської рідини: перше — відразу після цвітіння, друге і третє — через 10 днів.