Дітей — у зону відчуження

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

На фото Миколи Тищенка: учні Косачівської школи Василь Тесленок, Валентин Кузьменко та їхні матері шоковані звісткою про закриття навчального закладу.

Дореформувалися! Одна з найбагатших об’єднаних територіальних громад Чернігівщини закриває школу.

РІШЕННЯ про закриття навчального закладу у Косачівці прийняли депутати Деснянської селищної ради Козелецького району, до якої вона належить, на чолі з Юрієм Осташевським. Учнів цього села та сусіднього — Лошакова Гута — переводять у село Тужар, котре відноситься до третьої зони добровільного відселення. Звідси до Чорнобиля автошляхом менш як 30 кілометрів, а якщо найкоротшою дорогою, то менш як 10. Дітей планують возити старим автобусом, який іще мають відремонтувати.

Батьки у розпачі: чому попри їхню незгоду, попри те що Косачівська школа має вищий ступінь і достатню кількість учнів, їхніх дітей змушують перейти до школи з нижчим освітньо-кваліфікаційним рівнем та гіршим матеріально-технічним оснащенням?

Не розуміють таких змін і косачівські школярі: тепер їм доведеться раніше вставати і трястися розбитими дорогами в переповненому старенькому автобусі. З Косачівки до Тужара — вісім кілометрів, а з Лошакової Гути — всі 15! Мешканці міста, можливо, дорікнуть: мовляв, не так уже й далеко. Але ж їм важко уявити стан тамтешніх доріг! Щоденна поїздка до школи і назад нагадуватиме екстремальну подорож.

«У статті 16-й Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» сказано, що розширення діючих підприємств у третій зоні заборонене, — наголошує матір одного зі школярів Людмила Кисленок. — Отже, грубо кажучи, рукавиці шити не дозволено, а розширювати школу можна?»

Закрити Косачівську школу намагалися вже тричі. Група депутатів, підговоривши декількох батьків, домоглася-таки прийняття рішення на сесії Деснянської селищної ради.

«Їх ніхто на це не уповноважував, у селі навіть слухати про таке не хотіли, — обурюється мати ще одного учня Тетяна Мархоброд. — Владці знайшли підхід до деяких батьків, пообіцявши, що в «зоні» дітей годуватимуть безкоштовно, бо зараз ми платимо половину. Бог суддя тим батькам...»

Людмила Кисленок веде далі: «У Положенні «Про освітній округ» зазначено, що засновник визначає опорні заклади серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі відповідно до затверджених ним умов. Але конкурсу як такого не було!»

Селяни переконані, що рішення закрити школу належить голові громади Юрію Сташевському, який не дослухається до їхньої думки, натомість усім розповідає, що так буде краще.

Жителі Косачівки просто у відчаї. Люди кажуть, що вони нікому не потрібні. «Від того, що ми увійшли до об’єднаної громади, стало гірше. У співфінансуванні з обласним бюджетом у нас звели дитячий майданчик у центрі і поклали шматочок асфальту. Та хіба це варте закриття школи?! Взимку дорогу нам, як і раніше, чистить один раз на тиждень Остерський лісгосп. Наше село не має транспортного сполучення ні з Козельцем, ні з Десною. Автобуси до нас не ходять. Як були відрізані від світу, так і залишаємося», — обурюються селяни.

Будівля Косачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у задовільному стані. Будували її свого часу на совість — тож простоїть іще років 100. Одна проблема — опалюється грубами. Саме за це й учепилися чиновники з ОТГ. Мовляв, так не можна! Проте в області 13 шкіл мають пічне опалення і ніхто їх через це не закриває. У селі вважають, що жодного економічного обґрунтування такому рішенню немає.

«У нашій школі одна груба на два класи, — пояснює технічний працівник Алла Ворона. — Вони в належному стані, взимку в школі завжди тепло, ми зазвичай раніше приходимо, щоб натопити. Як школу закриють, лишуся без роботи, а до пенсії мені ще 20 років. Навіть якщо стану на біржу праці, то не зможу їздити відмічатись».

Окрім технічного персоналу, в школі 12 педагогів. Усіх обіцяють працевлаштувати в школі села Тужар. Щоправда, яким чином учителі добиратимуться до місця роботи, не пояснюють. П’ятьох дітей із Лошакової Гути чиновники планують возити «таблеткою» (так в народі називають УАЗ-452), а 33 дітей із Косачівки — старим автобусом на 27 місць. Де розміститися ще 12 дорослим — не відомо.

«У нас професійний педагогічний колектив, наші діти завжди мають хороші результати на олімпіадах, всі нинішні випускники успішно склали ЗНО, — розповідає завуч Косачівської середньої загальноосвітньої школи Яна Олійник. —Наш заклад має три навчальні корпуси, в усіх зроблено добротні ремонти. Коштом громади позаторік перекрили дах у другому корпусі, поклали лінолеум, поставили загорожу. Маємо телевізори, проектори, комп’ютерний клас. Ми навіть готові до зниження освітньо-кваліфікаційного рівня школи до І-ІІ ступенів, але потреби закривати її не бачимо, як і вигоди від цього».

І справді — дрова здебільшого закуповують коштом спонсорів, а електроенергії тут витрачають небагато. Хіба що можна зекономити на зарплатні восьми технічних працівників, але ж у них — мінімалка! Дітей у Тужарі, куди їх приєднують, не набагато більше — всього 39.

Рішення селищної сесії косачівські селяни вважають незаконним і збираються подавати колективний позов до суду. Вони наводять низку законодавчих норм, які порушили місцеві депутати. Так, згідно з Положенням «Про освітній округ», мають бути враховані: освітні потреби учнів у забезпеченні певних напрямів спеціалізації, чого у школі Тужара немає; здатність організувати на належному рівні допрофільну підготовку і профільне навчання, для чого там відсутнє елементарне — база. У Тужарському навчальному закладі кабінети хімії, біології, фізики розміщені в одному класі, що не дозволяється. Відсутні комп’ютерний клас і мультимедійне обладнання, немає Інтернету. До всього цього ще й жахливі дороги, на ремонт яких у громади відсутні гроші. І це тоді як законодавством передбачено: підвіз дітей до школи може тривати не більш як 15 хвилин. Дивно й те, що школу третього рівня приєднують до навчального закладу другого. Та найголовніше, кажуть батьки і діти із Косачівки, їм цікаво, хто з чиновників, котрі приймали рішення про закриття школи, готовий возити своїх дітей на навчання у зону відчуження?