• Отакої!

Глум над пам’яттю

Зенон МИХЛИК.

м. Тернопіль.

ДНЯМИ Україна попрощалась із Левком Лук’яненком. Багато щирого жалю було висловлено з приводу непоправної втрати. Не менше було й запевнень довіку берегти і шанувати світлу пам’ять про цю «людину-легенду».

Мабуть, не доречно сумніватись у правдивості тих почуттів. Але…

Чомусь неспокійно на душі. Можливо, ім’я незламного борця за волю України увічнять у назвах вулиць, шкіл, теплоходів… Однак чи достатньо цих «карбів» для нетлінності всенародної пам’яті?

…Донині залишається у списку почесних громадян Тернополя В’ячеслав Чорновіл. У місті, яке на виборах 1994 року довірило йому мандат народного депутата України, є його іменна вулиця. На фасаді наріжного будинку встановлений барельєф національного лідера, там завжди букети живих квітів — свідчення нев’янучої любові.

Та нещодавно навпроти, буквально впритул через тротуар, нахабний бізнес умудрився присусідити пивничку з нехитрою назвою «Кабачок». Без будь-яких церемоній. Мовляв, яка різниця, де чаркувати?

Цікаво, що та «мала архітектурна форма» зовсім не збентежила місцевих владних чиновників. Лише пересічні тернополяни розцінили її появу в «компанії» Чорновола як святотатство і слушно обурилися.

«Власник того генделика, напевно, поставив би його й біля пам’ятника своїм батькам, якби знав, що там буде гарний заробіток», — написав у соцмережі один із мешканців міста. Інший констатував: «У бабла совісті нема». Не бракло й саркастичних підказок, мовляв, у Тернополі для таких закладів ще є вакантні місця поряд із пам’ятниками Т. Шевченку, І. Франкові…

Втім, переконує сумний досвід, од жартів до реалій не так уже й далеко. Надто відверто глумиться бабло над тим, що в цивілізованому суспільстві вважається моральними цінностями. Отож задумаймося над словами Ліни Костенко:

Ми хочем тиші,

хочем храмів.

Ми хочем музики й садів.

А всі залежимо від хамів,

Від хрунів, хряків і вождів.