• Сільські будні

Чорниці з полонини

Микола Юрчишин.

Закарпатська область.

Фото автора.

Село Кушниця Іршавського району довкруг оповите горами. Взимку майже все працездатне населення виїжджає на заробітки за кордон — до сусідніх Чехії та Угорщини. А влітку основним поповненням сімейного бюджету горян є збирання і реалізація лісових ягід. Зараз на полонинських пагорбах дозріли чорниці, які місцеві називають яфиною. Тому, як кажуть, не зівай, Хомко, якщо копійку хочеш заробити. У селі працює пункт із прийому цієї ягоди.

14-РІЧНИЙ Дмитро Котовський перейшов до дев’ятого класу. Каже, що нинішнього літа це його восьмий ягідний сезон, бо по малину, суниці, ожину та чорниці ходить до лісу з семирічного віку.

— Я так уже швидко навчився збирати яфину, що за день можу зібрати її до 60 літрів, — хвалиться хлопець. — Приймають її по 35-40 гривень за кілограм. Сьогодні вже свою норму виконав. Зараз піду скупаюся у річці Боржава, і завтра з новими силами знову на збирання.

Ким хоче стати у майбутньому, ще не визначився, хоча напевне знає, що закінчуватиме 11 класів. А от найближчий план чіткий і зрозумілий: за літо Дмитро точно заробить собі на нові взуття, костюм, курточку та ноутбук.

Вирішив підзаробити собі на навчання, збираючи чорниці, й Іван Білий. Нинішнього року він закінчив загальноосвітню школу, успішно склав зовнішнє незалежне оцінювання і з осені здобуватиме освіту юриста в одному із закладів вищої освіти Чехії. Там уже 13 років працює кухарем його мама...

Іванові Ратю нещодавно виповнилося 26. Він теж «ветеран» збиральної справи — ходить по ягоди з шести років. Узимку встиг побувати на заробітках у Чехії, Німеччині та Франції. Невдовзі планує привести в дім наречену. Щоб поповнити сімейний бюджет, збирав у лісі малину, ожину, суниці. Нині — на заготівлі чорниць. Незабаром збиратиме та сушитиме на продаж білі гриби.

Поруч Івана біля приймального пункту його батько — 65-річний Василь Рать.

— Виріс у горах, здоров’я, дякувати Богу, є, тому намагаюся не відставати від молодих, — усміхається.

Більшу частину свого життя Василь Іванович пропрацював на заготівлі лісу в Росії. Пенсію отримує мізерну, бо багато підприємств і організацій, в яких трудився, розпалися, інші просто не захотіли вислати належні документи, де відображається рівень зарплати.

«Дивлюся на цирк у Верховній Раді, — розмірковує чоловік, — і розумію, що розраховувати треба лише на власні сили. Єдине спасіння для горян — це ліс, полонина. Доки вистачатиме здоров’я, ходитиму туди. Вони нелінивих завжди виручать».