• Освіта

Дива не сталось

Олена КОЩЕНКО.

Триває вступна кампанія до закладів вищої освіти. 142 тисячі випускників шкіл через свої електронні кабінети подали понад 350 тисяч заяв про вступ. Як відомо, нині кожний абітурієнт має право подати до семи заяв на чотири спеціальності на бюджетну форму навчання, а на контрактну їх число не обмежене. Які університети сьогодні у лідерах за кількістю вступників? Який рівень знань абітурієнтів?

НАЙПОПУЛЯРНІШІ традиційно є заклади вищої освіти (ЗВО) з іменем. Ідеться про Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Київську та Львівську «політехніки», Харківський національний університет імені Василя Каразіна, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Києво-Могилянську академію…

Однак не на всі їхні факультети формується однаково високий попит. Ось уже котрий рік найбажанішими для абітурієнтів (і їхніх батьків також, адже рішення про вступ зазвичай приймається у родині) є такі спеціальності: «Право», «Економіка», «Менеджмент», «Журналістика» (надто якщо при них є прикметник «міжнародний») та різні філологічні спеціальності. Такий вибір пояснюється суспільною ментальністю — уявленнями про престижність професій.

Звичайно, тямущі юристи, економісти та менеджери країні потрібні. Але працедавці сьогодні шукають інших спеціалістів: за даними порталу «Rabota.ua» — дипломованих будівельників, інженерів для різних галузей економіки, фахівців ІТ-технологій, дослідників природничих наук, вчителів-предметників, фармакологів, землевпорядників, лікарів. Не випадково цього року найбільше державне замовлення сформовано саме на ці спеціальності.

Інформацію про розподіл місць державного замовлення між закладами вищої освіти України було оприлюднено заздалегідь. Більшість абітурієнтів прагнуть потрапити саме на таку форму навчання. Поки що вища освіта за державний кошт залишається відносно широкодоступною, а це виливається у проблеми для суспільства. Чи не найбільша з них — високе безробіття серед дипломованих співвітчизників. Статистика вражає: добрі дві третини їх сьогодні не можуть знайти роботу за фахом!

Ще однією проблемою є те, що нагоди здобути в університеті диплом «на халяву» не пропускають і такі випускники, які на ЗНО ледь подолали прохідний поріг «склав/не склав». Зазвичай їм однаково, де вчитися, аби лише одержати диплом, адже це «престижно». Наприклад, у педагогічні заклади вищої освіти дедалі частіше вступають абітурієнти з низькими балами у сертифікатах ЗНО. Їх приваблює чимале держзамовлення на вчителів-предметників, тоді як через непрестижність професії там зазвичай низький конкурс. До того ж «відробляти» гроші платників податків дипломованим випускникам уже не обов’язково… А з огляду на те, що нинішнього року випускники шкіл за результатами зовнішнього незалежного оцінювання показали катастрофічний рівень знань, низький мінімальний прохідний бар’єр для вступу на суспільно затребувані спеціальності залишається поширеною практикою і у цьогорічній вступній кампанії.

І якщо суспільство, можливо, не так турбують реальні знання тих, хто прагне здобути освіту коштом держави за спеціальностями богослів’я, релігієзнавство, на які торік було подано лише 205 та 185 заяв відповідно, то, погодьтеся, дуже б не хотілося потрапити на операційний стіл і навіть просто на прийом до малограмотного лікаря. А таких тепер чимало випускають медичні виші. Ясна річ, не без допомоги корупційних схем у закладах вищої освіти.

Газета писала про скандал із Національним медичним університетом імені Олександра Богомольця, де складання іспитів і заліків за хабарі, як свідчили студенти державної і контрактної форм навчання, стало звичною практикою. Ще одним шоком для суспільства стала значна кількість випускників медичних ЗВО на ліцензійних іспитах «Крок», які не впорались із фаховим тестуванням!

Щоб покласти цьому край, за наполяганням МОЗ для студентів медвишів, які нині вступають на спеціальність «Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія» та «Охорона здоров’я», мінімальний прохідний бал буде 150. Проте дивує: чому з усіх спеціальностей, яких навчають у цих університетах, обрані лише чотири? А як же «Медсестринство»? Яким буде результат лікувально-діагностичного процесу, якщо вихідний рівень ЗНО медсестри, яка асистує лікарю-стоматологу чи педіатру, або лікаря-лаборанта, лікаря-психолога чи лікаря-реабілітолога — 100 балів?

Проблема належної підготовки кадрів залишається відкритою у царині вітчизняної вищої освіти. І водночас дуже болючою для всього суспільства.