• Освіта

Шкільні підручники: настав час змін

Олена БЕГМА.

Фото з архіву редакції.

Міністерство освіти перевірило шкільні підручники щодо вмісту в текстах та завданнях дискримінаційних слів і зображень, що можуть травмувати дитячу душу. Експертна комісія постановила: вилучити з навчальних книжок слова «негри», «жиди», «цигани», «батьки», замінивши їх «на більш коректні висловлювання», а також змінити усталений образ людей похилого віку та ще включити людей з інвалідністю. Це мало великий резонанс і спричинило неоднозначну реакцію суспільства.

БІЛЬШІСТЬ громадян погоджується з тим, що слово «жид» є анахронізмом, ще й звучить із дещо образливим відтінком. Щодо слова «негр», яке в Америці вважається расистським і політично некоректним, то в Україні воно зберегло своє початкове нейтральне значення й саме по собі не має такого негативного забарвлення. Як, до речі, і «цигани». Втім, тепер перші у підручниках стануть виключно «темношкірими» (або афроукраїнцями — є й така пропозиція), другі — ромами.

Так само багато хто погодився з тим, що у підручниках початкової школи давно уже час змінити всі тексти і малюнки, де бабусі і дідусі зазвичай підсліпуваті, в окулярах, благенько вдягнені, сумні й немічні. Так повелося ще з радянських часів. Сучасній 8-річній дитині, у якої бабуся енергійна, життєрадісна і самодостатня, важко це збагнути. Чому немає таких бабусь у підручниках початкової школи? Цю ситуацію теж виправлять.

Крім того, експертиза шкільних підручників виявила, що в них повністю відсутні герої, які представляють людей з інвалідністю. Таке враження, що їх у нашому суспільстві просто нема. Хоча насправді це не так. Сьогодні 6% населення нашої держави — близько 2,5 млн осіб — це люди з інвалідністю. З наступного навчального року загальноосвітні школи взагалі зобов’язані приймати на навчання дітей із особливими потребами — створювати інклюзивні класи. Тож Міністерство освіти наполягає на присутності у текстах та малюнках у підручниках людей з інвалідністю, які є повноправною частиною соціуму.

Утім, не передати словами, скільки гострих критичних списів полетіло на адресу МОН за те, що ті занесли в дискримінаційний список слово «батьки», запропонувавши замінити їх на «рідні». Соціальні мережі переповнили відгуки на кшталт: «Як ви сміли зазіхнути на святе для кожного українця?..» Посипались і погрози на кшталт: «МОН руйнує інститут сім’ї в Україні…»

Серйозне звинувачення! З цього приводу Міносвіти вже опублікувало роз’яснення. Ні, із літературних текстів це слово не видалять. Натомість пропонується замінити слово «батьки» на слово «рідні» у завданнях на кшталт: «Разом із батьками обговори, де можна гратися». Або «Разом із батьками склади розпорядок дня вашої родини». У цьогорічному підручнику для 1-го класу також є запитання «Як і де познайомились твої батьки?». МОН називає його некоректними і вбачає в цьому можливу дискримінацію за сімейним станом. Адже нерідко трапляється, що мама сама виховує дитину, або мама чи тато вже перебувають в іншому шлюбі і не бажають говорити про біологічного батька/матір дитини. На жаль, є діти, у яких батьки померли, тож вони виховуються родичами. Звичайно, їм важко розповідати про знайомство мами й тата. Ця ситуація особливо загострена, бо частина дітей втратила своїх батьків внаслідок російської агресії на Сході України. Тож у зауваженнях МОН ідеться про те, щоб автори підручників насамперед керувалися метою, аби діти не зазнавали подібних негативних емоцій. До відома: сьогодні в Україні майже три мільйони дітей проживають у неповних сім’ях, а це 40% усього неповнолітнього населення країни.

Крім цього, ознаки дискримінації, на думку МОН, мають і ті завдання, які зображують хлопчиків/дівчат у стереотипних ролях, тим самим пропагуючи «застарілі форми поведінки». Так, це можуть бути уявлення, що про дітей можуть піклуватися лише дівчата чи що за технічними професіями можуть працювати виключно хлопці. Але все ж із цим положенням можна посперечатися. Бо як же наші одвічні сімейні цінності, народні мудрі традиції виховання дівчаток і хлопчиків, яким у родині в дорослому житті зазвичай відводиться певна гендерна суспільна роль, розуміння своєї приналежності до тієї статі, яка була в тебе від народження, роль чоловіка і жінки у суспільстві?

Звичайно, можна погоджуватись чи ні із вищеназваними висновками експертної антидискримінаційної комісії МОН. Проте в усьому цьому все ж вбачається добрий знак: освітнє відомство нині перебуває під прицілом контролю громадськості.