Наша пошта

• Точка зору

Не робіть нас безбатченками

НЕЩОДАВНО в одній із газет прочитав про нову ініціативу наших мільйонерів, яка зводиться до того, щоб замінити в Україні звертання людей один до одного по батькові на слово «пане» чи «пані». Мотивується це тим, що так у Європі. Шановні можновладці, давайте вже як робити по-європейськи, то все повністю. Тобто ввести європейські зарплати, пенсії та й узагалі життя. Тоді можна буде й звертатися один до одного «пане», «пані». Звичайно, там, у верхах, де одержують мільйонну зарплату, всі «пани», а ми хто? Для пересічного українця таке звертання, мов глузування. Так що, панове депутати, не ухвалюйте такого закону. Між собою звертайтесь, як вам заманеться, а народу дайте спокій. Ви й так робите все для того, щоб ми забули, хто ми є. В паспортах уже давно не вказується національність, то тепер хочете зробити нас іще й безбатченками?..

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка

Царичанського району

Дніпропетровської області.

Сидять у кріслах «винахідники» й реформи-псувалки вигадують: викорінюють найкраще, а запроваджують найгірше. Ну, ось замуляли їм наші наймення по батькові. Цій жменьці діячів або робити нічого, або хочеться відвернути увагу суспільства від справді злободенних проблем: газово-тарифний зашморг, холодомор, що загрожує злидарям найближчої зими, геноцид і вимирання нації. Ось і причепилися. Мовляв, не українське це звертання, бо запроваджене указом Катерини ІІ. А ви, панове, пам’ятаєте про Ігоря й Всеволода Святославовичів, Володимира Ігоровича (!) зі «Слова о полку Ігоревім»? Чи пам’ятати невигідно? Жодних ознак чужорідності в цьому нема. А як на Заході так не звертаються, так що нам до того? У них і борщ не варять, то, може, і його викреслимо з нашого меню? І хто тоді нас назве розумними? До речі, в іспанців бувають наймення з десятка слів, але це нікому не заважає. Чому ж ми вже, як справжні холуї, зі шкіри пнемось догодити володарю?

А тим часом у нашій системі звертань є справжній величезний огріх, ганебний для європейської країни. І між іншим, саме в цьому випадку й позначається расєйсько-татарська традиція. Маю на увазі начальницький звичай звертатись до підлеглих на «ти». Тоді як трудова людина має відчувати, що її шанують, нею дорожать. Звичайно, ввічливості законами не запровадиш, але, думаю, звертання до учнів на «ви» ще зі шкільної парти допоможе виправити ситуацію.

Валентин БУЛАХ.

м. Чернігів.