Наша пошта

• Рядки з листів

Гіркі плоди реформ

У НАШІЙ країні робиться все для того, щоби завдати болю й незручностей людям. Горе-керівники позахоплювали установи, підприємства, які належать нам, громадянам України, і мучать народ. Ми у своєму 100-тисячному місті теж відчуваємо гіркі плоди реформи «Укрпошти» й «Укртелекому». Спочатку знищили дротове радіомовлення, закрили поштове відділення, а тепер перейшли до телефонного зв’язку. Вже понад 10 днів як він не працює. Скільки не намагалася дати заявку на ремонт, ніхто за вказаним номером телефону не відповідає. Справжнісіньке знущання над нами, пенсіонерами. Тож вимушена їхати до Києва на прийом до горе-чиновників.

Ганна НІКОЛАЄЦЬ.

м. Ірпінь

Київської області.

Найбільше мене обурює те, що влада нас, громадян, зневажає, принижує й не чує. Я неодноразово звертався до Прем’єр-міністра з приводу нарахування-перерахунку пенсії, де було застосовано коефіцієнт страхового стажу одиниця. Та конкретної відповіді, звідкіля взято такий коефіцієнт, ні в Мінсоцполітики, куди перенаправили мого листа, ні в Пенсійному фонді України, ні в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області мені так і не надали.

Дмитро СІРОШТАН.

с. Лебедівка

Кам’янського району

Черкаської області.

Українська влада, беручи зовнішній кредит, доводить народ до геноциду, а економіку держави до стагнації. Ми вже не можемо обійтися без інвестицій МВФ, який в ультимативній формі вимагає запровадження ринку землі та продовження злочинних руйнівних реформ. Чому МВФ, знаючи, в якому стані перебуває наша економіка, жодного разу не висунув вимоги до української влади перекрити джерело виведення в офшори коштів, які повинні працювати на вітчизняну економіку, а не західних країн; підняти рівень життя українців до європейського, а вже потім вимагати збільшувати вартість газу вітчизняного видобутку? Все це свідчить про окупацію України світовим капіталом, який розпочав нову сучасну колонізацію третіх країн світу, до рівня яких штучно було доведено і Україну.

Володимир БЛИЗНЮК.

Барвінківський район

Харківської області.

Якби у нас розвивалася власна промисловість, була надійна державна підтримка дрібного й середнього бізнесу, сільського господарства, науки, а люди одержували гідну заплату, то, очевидно, мали б значно менший відтік молодих і перспективних кадрів за кордон. Парадоксально: працьовитий народ, якому належать найродючіші землі, — найбідніший у Європі. А все тому, що ми весь час, як ті сліпі кошенята, приводимо до влади тих, в чиї інтереси не входить економічне зміцнення країни й поліпшення життя пересічних українців. Люди, прозрівайте вже нарешті!

Олексій КСЬОНЗ.

м. Миргород

Полтавської області.

З великим болем сприйняла звістку про мого президента Левка Лук’яненка. Так, він був моїм президентом, бо саме за нього голосувала. Якби сталося так, як гадалося, то нині не жебракували б по Європі.

Пішла у засвіти людина, в якої слово «Україна» жило в серці й нуртувало. Сподіваюсь, що навіть із далекої далечини він допомагатиме нам.

Ніна БАРВІНСЬКА.

м. Дніпро.