• З приводу

Любов з образою

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

Довкола пам’ятника, встановленого в Харкові кіноактрисі Людмилі Гурченко, нещодавно здійнялася буча. Втім, це не перший скандал, який пов’язує зірку радянського кіно з рідним містом.

_{Непрості стосунки}

ІСТОРІЯ неоднозначних відносин актриси з містом, де вона народилася, пережила окупацію, закінчила українську школу й музичне училище, починається ще у п’ятдесятих роках, одразу ж після виходу фільму Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч». Тоді 18-річна студентка Люда Гурченко купалася в променях слави, її наслідували, про неї ходили легенди. До самої смерті вона підтримувала цей образ — вічно молодої, вишуканої, з надзвичайним смаком жінки.

Однак упродовж десяти років після тріумфу повна сил актриса фактично не була затребувана. У фільмах Гурченко знімалась, але в таких, які не викликали шаленого захоплення в серцях шанувальників.

Друзі Людмили Гурченко та й вона сама в інтерв’ю стверджували, що причини ігнорування її таланту — в ставленні до неї влади. Мовляв, після того як Люда відмовилася від пропозиції співробітників КДБ стати їхнім агентом, її почали цькувати. І Харків, рідне місто, від якого вона чекала підтримки, долучився до цькування. В одній із місцевих газет Люду назвали «вискочкою з Клочківської». Ці слова зачепили серце, викликали образу...

Коли через 40 років їй зателефонували, аби запросити на якусь урочистість до міста, то почули: «О, не згадували про мене, коли були важкі часи, а тут несподівано така честь».

Однак після цього почався період взаємної любові між овіяною славою актрисою та містом, у якому вона народилася. Людмилі Гурченко присвоїли титул почесного громадянина Харкова. Але у 2006-му стосунки знову стали прохолодними.

_{Скандальні монументи}

СПОЧАТКУ ніщо не віщувало неприємностей. Скульптуру Сейфатдіна Гурбанова, де Людмила Гурченко постала в образі Оленки Крилової з фільму «Карнавальна ніч», планувалося встановити біля оперного театру на День міста — 23 серпня 2006 року. В роботі над монументом брала участь і сама Людмила Марківна. Втім, адміністрація театру висловлювала сумніви, навіщо встановлювати пам’ятник біля їхнього закладу, якщо відома землячка не має жодного стосунку до оперного мистецтва. Тож Гурченко опублікувала лист до земляків-харків’ян, у якому просила владу міста не ставити їй ніяких пам’ятників — ні за життя, ні опісля.

Проте через 12 років монумент, але вже авторства іншого скульптора — Катиба Мамедова з’явивсь у невеличкому скверику в центрі Харкова. Сам пам’ятник — це скульптурна група, що складається з 15 персонажів фільмів з участю Людмили Гурченко, над якими розташована постать актриси.

Однак після його встановлення почалися скандали.

_{Граніт спотикання}

СПОЧАТКУ прискіпливі харків’яни знайшли кілька граматичних помилок у табличці, причепленій до постаменту, на якій викарбувані імена людей, причетних до встановлення пам’ятника. Містянам подякували, помилки виправили, проте через ту табличку до монумента «причепилася» назва «Люсі — від братви». До речі, подібні таблички, на яких можна побачити прізвища людей із сумнівною репутацією, останнім часом чіпляти модно. Мабуть, це робиться не лише для того, аби увіковічнити героя, а і щоб прославити чи відбілити меценатством власне ім’я.

Водночас нема сумніву, що для багатьох людей, переважно старшого віку, Людмила Марківна — це їхня молодість. Вони, можливо, і згодні, що монумент завеликий для маленького парку, однак не проти, аби він тут стояв. Але чи згадуватимуть про неї наступні покоління? Чому пам’ятник поставлено саме їй, а не, скажімо, композиторові Миколі Лисенку, який мешкав у Харкові, вчився тут, дав перші концерти. Чи родині меценатів, літераторів і просвітителів народу — Алчевським…

А нещодавно довкола монумента виникла ще одна буча. Співробітники Шевченківського райвідділу поліції почали досудове розслідування за ч. 3-ю ст. 191-ї (Привласнення, розтрата й заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). І стосується це не лише споруди, а й парку, де її встановлено. Вартість реконструкції останнього, згідно із системою «PROZORRO», потягла на 6,32 млн грн. Із них майже 2 млн було витрачено на облицювання 26 кв. м постаменту гранітом. Це захмарна цифра...

Чи винні причетні до зведення пам’ятника та реконструкції парку в «розпилюванні» коштів, мають встановити правоохоронці. Єдине, у чому можна бути певним, що до цього скандалу Людмила Марківна, яка тепер у вічності, напевно ніяким боком не причетна.