• Усмішки з конверта

Василь МОМОТЮК.

с. Росошани

Кельменецького району

Чернівецької області.

— Записуйтесь до нашого хору, — агітує хормейстер одного зі своїх знайомих. — Більш ніж упевнений, залишитесь задоволені. Ми збираємось по середах: спочатку вип’ємо гранчак-другий. Затим розповідаємо анекдоти, граємо у карти, а потім танцюємо.

— Це дуже цікаво. А коли ж співаєте?

— Коли, коли — дорогою додому.

_{* * *}

Приїхав батько у Київ навідати свого сина-студента, а той спішить похвалитися:

— Тату, я сьогодні зекономив п’ять гривень!

— Молодець, сину, а як же ти ухитрився?

— Ранком я не сів у трамвай, а щоб не запізнитись на заняття, біг за ним до самого коледжу.

— Дурень! Треба було бігти за таксі, то зекономив би значно більше!

_{* * *}

— Ти знаєш, був я у знайомих на обіді. Весь сервіз був із справжнього золота, навіть ножі.

— Невже?! Ану покажи!..

_{* * *}

Батько-адвокат:

— Миколко, якщо мама спитає, скільки я випив горілки, що ти їй скажеш?

Миколка на те:

— Обманювати не стану, але на підставі існуючих між нами родинних зв’язків можу відмовитися давати свідчення.

_{* * *}

— Сходи, синку, до тітки Марії, спитай, чи дядько Петро отримав зарплату?

— Отримав.

— А ти звідки знаєш?

— Бо в тітки Марії гуля на лобі.

_{* * *}

Розмовляють дві жінки:

— Моєму іноді треба як слід напитися, щоб прийняти якесь важливе рішення.

— А моєму, щоб напитися, ніякого рішення приймати не потрібно…

_{* * *}

Дзвінок у двері. Господар відчиняє і бачить на порозі жінку. Вона запитує:

— Це ви вчора дівчинку на ставку врятували?

— Так, я.

— А де шапочка?

_{* * *}

Вулицею йде чоловік із рушницею. Назустріч йому знайомий. Той його питає:

— Куди ти йдеш?

— До тещі на день народження. Подарунок їй купив: сережки.

— А гвинтівка навіщо?

— Дірочки у вухах зробити.

_{* * *}

— Тату, можна мені сьогодні піти в кіно?

— Ні! Позавчора тобі прищепили віспу, вчора рвали зуб, а сьогодні ти вже хочеш у кіно. Чи не забагато розваг на один тиждень?

_{* * *}

— Вчора повертаюсь з відрядження завчасно й одразу до шафи, дивлюсь — точно, там коханець моєї дружини!

— І що?

— Я йому: «Дурню, скільки разів можна казати: я розлучився, і вона давно переїхала?!»

_{* * *}

Сидить перед школою на лавці хлопчик, сумний-пресумний. Підходить учитель:

— Миколко, що трапилось?

— Сідайте, Юрію Петровичу, розповім… — учитель сідає поруч. — Знаєте, ця лавка пофарбована.

_{* * *}

Зводили будівельники дім. Завершили роботу, і майстер командує:

— Хлопці, слухайте! Ти, Іване, змотуй шнур, ти, Степане, підтримуй стіну, а ти, Василю, біжи швидше по гроші до замовника!

_{* * *}

Онук питає в діда:

— Діду, а чи не страшно тобі вночі сторожувати?

— Страшно, Миколо. Страшно, аж поки не засну...

_{* * *}

— Діти, хто може навести яскравий приклад випадкового збігу обставин? — питає на уроці учитель в учнів.

— Я можу! — підводить руку один хлопчик. — У мого тата і мами в один і той же день було весілля.

_{* * *}

— Ти бачив? Кінь хотів вкусити мене за голову.

— Має нюх скотина... Чує полову.

_{* * *}

Дружина з докором:

— Чоловік моєї подруги завжди цілує її, коли йде на роботу.

Чоловік:

— Знаєш, люба, я теж міг би це робити, але, на жаль, не знайомий із твоєю подругою. Може, познайомиш?