• Відлуння

Свят було багато

Леонід Логвиненко.

Окрім Дня Державного прапора та Дня незалежності, у столиці Слобожанщини минулими вихідними відзначали ще два свята — день визволення від німецьких загарбників та день Харкова.

ТЕ, ЩО жовто-блакитний стяг має давню історію, можна переконатися в Харківському художньому музеєві, розглядаючи картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яка там зберігається. Саме ці кольори на прапорі, який намалював на полотні геніальний художник. До речі, цей історичний факт йому підказав відомий історик Запорозької січі Дмитро Яворницький, який консультував Рєпіна під час створення шедевра. Ці кольори потім засяяли на прапорі УНР, а згодом і новітньої Української держави, коли після проголошення її незалежності цей стяг урочисто внесли у 1991 році до Верховної Ради. У 2004-му було встановлено свято Державного прапора України.

Особливого значення для українців наше знамено набуло в нинішній російсько-українській війні, коли за нього віддавали життя.

— Синьо-жовтий прапор для наших хлопців не просто шовкове полотнище, — каже ветеран АТО Юрій Корсунов, — для нас він оберег. Під час обстрілів хлопці вкутувалися в прапор, як у бронежилет.

Ветеран війни на сході взяв участь в урочистостях з нагоди підняття Державного прапора. Був там і фронтовик Другої світової Павло Кузьмич Калоша, єдиний з нині живих мешканців міста, який визволяв Харків від нацистів 23 серпня 1943 року. 97-річний ветеран прийшов вшанувати синьо-жовте знамено, яке для нього має велике значення.

Прапори різних розмірів цього дня замайоріли перед сільрадами, школами, на майданах міст і сіл Слобожанщини. Скажімо, у селі Бугаївці величезне знамено пронесли селом і підняли його на щоглі перед школою. За краєчок прапора під час церемонії підняття трималися й гості — десантники-фронтовики 81-ї десантно-штурмової бригади. До речі, цей прапор більш як півсотні разів виїздив до зони АТО та ООС під час концертів сільських артистів на передовій.

Урочистості з нагоди Дня незалежності України пройшли також в усіх містах і селах Слобожанщини. А через два дні у Харкові було вшановано воїнів, які полягли в нинішній російсько-українській війні. На майдані Конституції ветерани бойових дій розгорнули стяг, зшитий із прапорів українських підрозділів, які захищають Україну від окупантів. На кладовищі, де створено Алею Слави, на честь полеглих воїнів справили поминальний молебень.

Бучно пройшли свята з нагоди дня міста та його визволення. Власне, заходів отці міста провели навіть більше, ніж на честь Державного прапора та Незалежності. Іноді складається враження, що день Харкова, який вирізняється нині своєю розважальністю, заступає собою у ці дні національні свята. Отож виникає сумнів, чи доречно відзначати саме в цей час ще й міські урочистості. Років десять тому день Харкова святкували у вересні. Згодом його перенесли на день визволення міста. У ті роки Україна перебувала у руслі російського «побєдобєсія», що спочатку поволі, а потім сильніше почало розгоратися з початком президентства Володимира Путіна. За останні роки наша країна змінилася, але тенденція святкування дня міста — ні.

Чимало відомих харків’ян пропонують перенести це свято на інший день, аби не змішувати, як кажуть, грішне з праведним. Єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор Ісіченко каже, що, згідно з українською традицією, свята міст і сіл відзначають тоді, коли засновано перший храм. У Харкові ж перший собор було збудовано на честь Успіння Пресвятої Богородиці, тож логічно було б відзначати день міста цього дня, тобто 28 серпня.

На фото автора: Харків святкує.