• Довкілля

Нова напасть

Підготувала
Олеся КОСТЕНКО.

Люди старшого покоління ще пам’ятають часи, коли у селах і не знали, що воно таке — колорадський жук. Вирощувати картоплю було справою не такою клопітною: посадив, прополов, підгорнув, зібрав. Ніякого тобі кроплення. А ще моя мама згадувала, як наприкінці тридцятих років минулого століття у сільмаг завезли сірники у коробках, на яких був намальований невідомий смугатий жук і напис: «Знищуй шкідника». Вони, діти, все думали: «Де б того жука побачити?»

МИНУЛО зовсім небагато часу, і слова «картопля» та «колодський жук» стали нерозривними. Заокеанський непроханий гість став лихом для наших городів. Але поступово селяни навчилися із ним воювати.

Аж ось тривожна новина. Україну атакує новий шкідник. І такий, що «слава» звичного колорада на його тлі просто тьмяніє.

Мова про іспанських слимаків (Arion lusitanicus), які років десять тому потрапили на Львівщину з південно-східної Польщі. Дуже швидко розмножуючись, ці молюски захоплюють усе нові й нові території. Звідки ж вони взялися?

Найімовірнішими місцями походження вчені називають Португалію, північ Іспанії або Франції. Цей вид слимаків уже поширений практично по всій Європі, а у 1998 році був помічений і у США. А все завдяки торгівлі між країнами сільськогосподарською продукцією, зокрема салатом і капустою. У такий спосіб ці повільні маленькі створіння змогли подолати сотні й тисячі кілометрів од свого звичного місця проживання.

Середні розміри слимака іспанського — 80-120 мм, але трапляються й гіганти: 150-200 мм. Забарвлення сильно варіюється від темно-коричневого чи бурого до яскраво-оранжевого. Вони ведуть переважно нічний спосіб життя, а вдень ховаються під грудками землі, між листям капусти тощо. Про те, що вони поруч, свідчить білувата рідина, яку молюски залишають на поверхні. Восени самичка в землі на глибині до 10 см може відкласти близько 500 яєць.

Головна небезпека іспанських слимаків полягає у тому, що вони їдять практично все! Деякі науковці навіть розглядають їх як потенційних знищувачів органічних відходів. У Польщі зафіксували випадки, коли ці створіння нападали на гнізда птахів і з’їдали або калічили пташенят.

Британські вчені застерегли громадськість своєї країни, що слимаки, які потрапили до них з Іспанії, становлять загрозу для всієї екосистеми. Вони вже спустошують поля. При цьому природних ворогів у них практично немає.

Зміна клімату в Україні робить життя іспанських слимаків у нас дуже комфортним, тож кількість їх зростає з року в рік. У Національній мережі інформації з біорізноманіття (UkrBIN) б’ють на сполох. «Ситуація в західних областях України є критичною, вирішити її миттєво не можна. Ми активно працюємо над розробкою методу боротьби з іспанським слимаком, але ми не чарівники, не представники Держспоживслужби України або місцевих органів самоврядування. На жаль, науковці у сучасних реаліях України не мають безпосереднього впливу на прийняття управлінських рішень», — з гіркотою констатує дослідниця Марина Голінець.

Наймасовішого поширення слимаки набули на Галичині, Буковині, Закарпатті. Мешканці цих регіонів намагаються з ними боротися, застосовуючи хімічні препарати. Але, кажуть, це не надто допомагає. Слимаки не гинуть навіть після поїдання отруйних гранул. Причому вони живуть не лише на сільських городах, а й у містах поруч житлових будинків та у парках, де поїдають квіти, кущі. Є повідомлення, що їх бачили і в столичній області. З інших регіонів такої інформації поки що не надходило.

Поширення шкідника можна було б зупинити, якби у державі переймалися цією проблемою, фінансуючи розвиток біоекології. Тоді можна було б заздалегідь вивчити особливості екології іспанських слимаків та досвід сусідніх країн у боротьбі з ними. Це дало б змогу спрогнозувати їхню появу, організувати відповідну інформаційну кампанію, обрати запобіжні заходи. А поки що Національна мережа інформації з біорізноманіття закликає українців по можливості фіксувати й фотографувати місця виявлення слимаків та надсилати дані на електронну адресу: ukrbin.info@gmail.com.