• Духовність

Село, що плекає таланти

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

У Центрі дозвілля та відпочинку села Піскошине, що у Веселівському районі, голці впасти було ніде. На традиційний тематичний вечір «Портрет земляка» зійшлися і старші селяни, й чимало молоді. Зазвичай у такий спосіб тут вшановують людей старшого покоління, у яких за плечима цікаві житейські історії, а от цього разу в центрі уваги постав скромний хлопчина у вишиванці — Ярослав Ізвьосткін.

ДО СЦЕНИ юнак звичний, бо з ранніх шкільних років співав у школі й клубі. Тепер виступає професійно. Та цього разу було помітно, як він знітився, розчулився, — у залі були батьки, односельці, вчителі, друзі. Ведуча вечора, керівник Центру Ніна Борисівна Мошенська, повідала присутнім про юного земляка з особливою теплотою, адже вона була його першою вчителькою.

Чим заслужив повагу Піскошиного Ярослав? Звичайний хлопчина із сільської родини. Йому 18, 10 років на сцені. Батьки — Любов Ярославівна і Олександр Іванович, — виховали єдиного сина добрим, відповідальним, навчили поважати працю старшого покоління, а ще разом із бабусею, Галиною Іванівною Терлецькою, усіляко розвивали таланти, якими Бог наділив дитину. Він має чудовий голос, а ще хист до образотворчого мистецтва, прекрасно малює, захоплюється ліпленням, шиє.

Нині юнак опановує фах дизайнера-модельєра у Запорізькому вищому професійному училищі моди і стилю. І, звичайно, продовжує виступати зі сцени. Нещодавно посів перше місце на обласному конкурсі патріотичної пісні, заспівавши там щемну пісню «Іванку, Іванку, вдягни вишиванку».

Саме цю пісню, а також багато інших подарував Ярослав на вечорі землякам.

— Ми обрали для ключової постаті вечора не сивочолу людину, а талановитого юнака, — сказала Ніна Борисівна Мошенська. — Піскошине виплекало чимало талантів. Ярослав — один із них, ним пишається село. А він любить свою малу батьківщину, завжди радий виступити перед земляками. Про те, що молодь не пориває з Піскошиним, свідчить те, що у залі багато юних облич. Школи нашої давно вже немає, але п’ять років у її колишньому приміщенні працює Центр дозвілля і доріжка сюди не заростає чортополохом. На мою думку, ми об’єднуємо село. Наступного року школі мало б виповнитися півстоліття, ми цю дату теж відзначимо. Тривалий час саме вона була духовною колискою нашого села.

На фото автора: квіти від земляків-шанувальників.