Повітря прозоре, і небо — як море

Микола ЛУКІВ.

Бджола не літає у поле по взяток.

Птахи одспівали. Озимі зійшли.

Труди, перелиті в добро і достаток,

Лягли короваєм на щедрі столи.

В усьому якась особлива шляхетність.

Притишений ліс, урочиста ріка.

І ключ журавлиний пливе в безконечність,

І тиша над ним повисає щемка.

На пагорбі станеш, окинеш простори —

Яка широчінь, далина, висота!

Повітря прозоре, і небо — як море,

І кожна билина довкола свята.

Це осінь. І осинь. І перші морози.

І листя прижухле роняють дуби.

І все проступає, неначе крізь сльози:

Дивись і дивуйся, шануй і люби!