Архів
Вівторок,
25 вересня 2018 року

№ 74 (19621)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Назвали подачкою

ПОЛЬЩА. У Варшаві відбувся багатотисячний протест шкільних учителів.

Докладніше...
Дружба від дружби різниться

КИТАЙ потрапив під нові санкції США через закупівлі винищувачів та ракет із Росії.

Докладніше...
Проблемне розлучення з ЄС

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Опозиція вимагає дострокових виборів у разі, якщо її не влаштує угода стосовно Brexit.

Докладніше...
Прийшли побачити парад

ІРАН. Теракт під час військового параду у південному прикордонному місті Ахваз забрав життя 29 чоловік.

Докладніше...
Демократичний централізм по-французьки

ФРАНЦІЯ. Президент Еммануель Макрон радить виганяти з Шенгенської зони країни, які не допомагають з мігрантами.

Докладніше...
Новий політичний курс

США домагається більшої незалежності від міжнародних організацій.

Докладніше...
Безпрецедентна інфляція

ВЕНЕСУЕЛА. Вартість шкільного сніданку у країні вже наблизилась до розміру мінімальної місячної зарплати.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слово про сучасника

Живуть у горах таланти

Світлана УСАТЮК.

Івано-Франківська область.

Колись мешканець села Красник Верховинського району Петро Хім’як працював у правоохоронних органах, був кінологом. Тепер чоловік на пенсії, тож має багато часу для улюблених справ — хазяйнування на пасіці, вирощування голубів, занять апітерапією і музикою.

НА ОКОЛИЦІ села у мальовничій гірській місцевості, де проживає родина Хім’яків, ще донедавна були лише густі хащі та смереки. Петро і його дружина Ольга впорядкували ділянку, спорудили дім, у якому тепер мешкають. Гарно тут у погожі дні! Поруч старезний ліс, звивиста річечка, у повітрі — запахи різнотрав’я, ніякого міського смогу і жодної метушні.

Розповідь про себе Петро Хім’як починає зі спогадів про діда, якому завдячує любов’ю до бджільництва.

— Мій дід-пасічник дуже багато настанов дав мені у житті, — каже прикарпатець. — Він закінчив сиротинську гімназію, пройшов три війни, досконало знав кілька мов і вивчився на священика.

Саме дід навчив Петра доглядати за бджолами і лікувати людей з допомогою енергетики цих медоносних комах. Мріючи займатися апітерапією, на своєму подвір’ї він звів спеціальний дерев’яний будиночок. Перед тим як це зробити, дослідив разом із колегою зі Львова у себе на ділянці всі патогенні зони. Бо здавна відомо, що у таких зонах бджоли не житимуть. Петро Хім’як розповідає: колись селяни перед початком будівництва ставили на вибраному місці вулик і спостерігали за повсякденним життям комах. Якщо бджолам велося тут затишно, починали споруджувати людську оселю.

Будиночок для апітерапії мій співрозмовник зробив зі смереки. У місцевості, де він проживає, деревину смереки використовують усі. Заходити у приміщення, де господар облаштував лежаки на бджолиних льотках, потрібно без мобільного телефону, годинника, прикрас. Перед сеансами спілкування з бджолами не варто користуватися парфумами і вживати алкоголь, адже комахи миттєво реагують на різкі сторонні запахи. І основна рекомендація бджоляра — впродовж усього сеансу апітерапії, який триває дві години, треба зосереджувати думки на роботі того органа, який найбільше непокоїть. Щоправда, як розповідає Петро Хім’як, це вдається не всім. Бо багато хто у будиночку з бджолами просто засинає і спить аж до завершення процедури.

Господар показав мені свою пасіку, на якій порається від ранку і до пізнього вечора. Вона розмістилась у чималому — понад півсотні дерев — фруктовому саду. У п’ятдесяти вуликах мешкає вісімдесят бджолосімей. Всі комахи — карпатської породи, яка вирізняється з-поміж інших миролюбністю і хорошою пристосованістю до кліматичних умов Прикарпаття. Завдяки своїм бджілкам-карпаткам пасічник заготовляє різні види меду. Зокрема, робить купаж, змішуючи медові порції, зібрані навесні, влітку і восени. Розказуючи про це, Петро Миколайович нарікає: цього року йому не вдасться зібрати багато меду. На обсягах заготівлі позначились тривалі дощі.

Та не лише пасічництвом захоплений селянин. Не менша його любов — музика. Петро Хім’як грає на більш ніж десяти інструментах, серед яких сопілка, скрипка, окарина, телинка, волинка, кларнет, саксофон, баян, акордеон, дримба. Він не має музичної освіти і кожний інструмент опановував, бо мав напрочуд велике бажання це робити. Чоловік розповів мені, як освоїв гру на трубі.

— Якось ввечері в Інтернеті знайшов відео, де студент-африканець, що навчається в Тернополі, грає на трубі Гімн України, — поділився Петро Миколайович. — Це мене так вразило! Цього ж дня позичив трубу в родича і до ночі навчився виконувати на трубі наш гімн.

Окрім музики і бджіл, у своєму житті Петро Хім’як має ще й 150 голубів поштових і декоративних порід. Добре їм на його обійсті! Всюди — гірські простори і світла небесна далечінь! Одне хвилює Петра Миколайовича і його дружину: аби так, як голуби, не полетіли у місто з часом їхні діти. Бо коли стануть дорослими, то навряд чи знайдуть роботу в рідному селі. Виїжджає звідси молодь, ніде їй працювати. Не втримують її ні гарні краєвиди, ні чисте повітря, ні батьківські захоплення. А шкода…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Агресор сповіщений офіційно
Читати
«Ревізор» закінчив роботу
Читати
Здоровий спосіб життя вигідніший
Читати
Кажуть, що стали краще жити
Читати
Як ховають гроші
Читати
Без регіональної
Читати
Неврожай дається взнаки
Читати
Де найбільша злочинність
Читати
«Привіти» з воєн
Читати
Знову ботулізм
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове