• Освітянська нива

Привели у школу радість

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

У Біленьківській ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається більш як півтисячі школярів. Серед них — три класи першачків Нової української школи, які вже місяць обживаються в цьому барвистому просторі. Незвично бачити цікавої конструкції меблі: парти так трансформуються, що дітвора може їх рухати, всідатися, як їм зручно, — а ще килимки й іграшки.

ПРОТЕ вражає передусім не це, а радісні дитячі оченята, загальна позитивна атмосфера. Малі навперебій кидаються виконати найпростіші завдання вчительки, і роблять це залюбки, весело, без остраху, коли вийде щось не так. Дивишся і розумієш — першачки принесли у школу незатьмарену радість дитинства, яке аж ніяк не закінчилося, відколи вони попрощалися з дитсадком. Цей стан добре адаптує їх до тривалого шкільного марафону.

— Розкажіть, будь ласка, як стартувала Нова школа у вашому навчальному закладі, — звертаюся до директора Наталії Ємець.

— Ми старалися, готуючись до неї, дотриматися високих стандартів, які передбачають ставлення до дитини дещо в іншому ракурсі, ніж це склалося традиційно. Передусім наші вчителі, які працюють із трьома першими класами, навчалися на всіх курсах, які тільки для них влаштовували. Опановували пропоновані матеріали, знайомилися з офіційними документами, черпали інформацію в Інтернеті. Довелося чимало попрацювати з батьками, роз’яснювати їм вимоги, засади, на яких ґрунтується навчальний процес, шкільна реформа. Вчителям здебільшого до душі нові підходи до навчання маленьких школярів, вони переконані, що дітям у шкільних стінах буде комфортно.

Наталія Миколаївна розповіла про вчителів, що цього року прийняли першачків: Алла Балута — педагог із великим досвідом, Юлія Гапотченко, а ще Інеса Сидорова — колишня випускниця цієї школи, яка закінчила педагогічний коледж і протягом року своєю сумлінністю довела, що вміє знайти спільну мову з маленькими учнями. Окрім того, один із трьох класів — інклюзивний, у ньому почала працювати асистентом учителя також випускниця педучилища Марія Сидорова. Це зовсім нова роль у шкільному процесі, але дівчина з нею справляється і вже бачить, як на очах змінюється її підопічний учень. До того ж Марія гарно малює, майстерно розписала стіни старої історичної споруди, в якій розміщується початкова школа. Тепер, коли життя таке складне, так хочеться відійти від сірих невиразних тонів і додати йому фарб.

Я помітила, що один із класів вирізняється на тлі інших: там більше наочності, яскраві м’які стільчики й килимки для малечі.

— У цьому класі першачки навчаються за програмою «На крилах успіху», — пояснила Наталія Миколаївна. — Ми послуговуємось досвідом Мар’ївської школи нашої громади, яка вже рік працює за нею. У них хороші результати, ми також сподіваємося на такі. У цьому класі передбачений батьківський внесок у процес. Але, мушу зазначити, у двох інших класах жодним чином не менше уваги приділятиметься розвитку й навчанню дітей. Успіх прийде не до так званих «обраних», він гарантовано чекатиме всіх, хто сумлінно ставитиметься до навчання і де таке прагнення підтримуватиме родина.

— Держава анонсувала потужну фінансову підтримку Нової школи. До вас дійшла дещиця коштів?

— Так, ми у повному обсязі отримали фінансове забезпечення на облаштування освітнього середовища: на відкриття перших класів держава надала 270 тисяч, іще 500 тисяч гривень на ремонт передала нам сільська рада. Ми звернулися з листом до місцевої ради і сподіваємось іще тисяч на сто. У школі великим попитом користується медіатека, учні залюбки проводять там і навчальні, й вільні години. У нашій школі затишно почуваються всі діти — тут світлі приміщення початкової та старшої школи, чепурне подвір’я, стадіон із сучасним покриттям.

Наталія Ємець директорує у Біленьківській школі вже 12 років. Колектив тут кваліфікований, творчий, згуртований. Півсотні педагогів навчають 540 учнів, це 27 класів. Переважає молодь, мотивована черпати знання, нову інформацію. Працювати приходять випускники коледжів, усі вони продовжують навчання у вищій школі Запоріжжя, Мелітополя, Бердянська. Прикметно, що на студентські лави вишів сідають і вчителі, яким під п’ятдесят років, — навчаються заочно. Їх також «підганяє» реформа і бажання бути на одній хвилі із сучасними вимогами.

Спостерігаючи за веселою метушнею першачків, під час якої елементи гри невимушено переходять у доросле сприйняття світу і навчання, і вчитель неквапно, без остраху загнати в кут дитину оцінкою, спілкується з малечею, мені спало на думку, що ось вона і є, Школа Радості, яку плекав Василь Сухомлинський в окремо взятому Павлиші. Прозорливо передбачаючи, що такими зарясніє Україна. Аби стало сил і розуму не розгубити радість дорогою!