Під небесами бабиного літа

Микола Луків.

Останні дні осіннього тепла,

В повітрі ніжність і печаль розлита.

Над острівцем далекого села

Біліє хмарка, сонцем перемита.

А степ — як море: синь, і далина,

І широчінь, усім вітрам відкрита.

І весело бринить озимина

Під небесами бабиного літа.