Вівторок, 9 жовтня 2018 року № 78 (19625)
http://silskivisti.kiev.ua/19625/print.php?n=40332

  • Актуально

Українське вибіркове право

Руслана Зінченко.

Розпочався осінній призов до Збройних сил України. Після патріотичного сплеску 2014-го, коли тисячі українців висловили бажання добровільно вступити до армійських лав, охочих іти на строкову службу із року в рік усе меншає. Відповідно військкоматам усе складніше виконати «норму» з набору строковиків. Як наслідок, подекуди вони застосовують досить радикальні методи для вирішення цієї проблеми.

МОВА, зокрема, про так звані облави на призовників. Найгучніші трапилися торік восени у Львові та Києві. Тоді поліцейські та військові затримали та привезли до призовних пунктів декілька десятків відвідувачів популярних серед молоді нічних клубів. Затримані скаржилися на побої, знущання та залякування, інша сторона наполягала, що діяла у правовому полі. Зокрема, речник Львівського обласного військкомату Роман Поронюк заявив, що під час нічної акції було виявлено понад десяток осіб, які ухилялися від строкової служби. «Нікого не затримували, лише вручали повістки, — наголосив він. — Ті, хто їх отримав, мають два шляхи: або виконати свій громадянський обов’язок, або нести кримінальну відповідальність за ухилення від нього».

Тоді суспільство розділилося: частина вважала, що військові та правоохоронці вчинили правильно. Мовляв, країна воює, діяти потрібно жорстко. Але більшість усе ж сумнівалася в законності таких облав. Адже насильно забрати до армії можна, лише маючи відповідне рішення суду. А один із ветеранів АТО так прокоментував ці події: «Організатори таких акцій не думають про створення справжньої бойової переможної армії. Їм конче потрібна перелякана небоєздатна біомаса у формах, мобілізовані кріпаки, які покірно виконуватимуть купу господарських робіт, не качатимуть прав та не заважатимуть відмивати бюджетне бабло, надане на утримання війська». Що ж, є й така думка.

У представників військкоматів, як кажуть, своя правда. Вони нарікають, що після отримання повістки левова частка потенційних військовослужбовців до призовних пунктів не поспішає, розраховуючи, що «якось та пронесе». Також ні для кого не секрет, що для сотень тисяч наших співвітчизників заробітчанство за кордоном — не лише джерело заробітку, а й спосіб ухилитись від служби в армії. Чимало юнаків переховуються у родичів або просто нікому не відчиняють двері своїх помешкань. За неофіційними даними, ухиляються від служби від 80 до 85 тисяч. Законом за це передбачено покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі терміном до трьох років. Щороку в Україні відкривається приблизно півтори тисячі кримінальних проваджень за ухилення від проходження військової служби. Але спробуй довести у суді, що людина справді ухиляється від призову! Тож тільки у кожному десятому випадку ухвалюють судові рішення про сплату штрафу або ув’язнення, зазвичай умовного. Таким чином, доки не буде ухвалено нових жорсткіших законодавчих актів щодо «ухилянтів», військкомати не матимуть дієвих засобів примусити цих осіб виконати свій обов’язок перед державою.

А втім, не лише через «ухилянтів» болять голови у тих, хто відповідає за проведення призовної кампанії. Багато юнаків не можуть служити за станом здоров’я. У цьому плані нинішнє покоління має набагато більше проблем, ніж попереднє. Крім хронічних захворювань, чимало призовників мають над­мірну вагу чи, навпаки, через недоїдання, погані умови життя за статурою і масою тіла нагадують 14-15-річних (!) підлітків. До речі, зокрема, й через потребу поліпшення якості кадрів для строкової служби цьогорічний осінній призов триватиме не два місяці, як зазвичай, а три. Це, як ідеться у повідомленні Генерального штабу ЗСУ, надасть можливість військово-медичним комісіями провести ретельніше обстеження призовників.

Чому ж так важко набрати строковиків? Чому українці не хочуть служити? Причини називаються різні: непрестижність професії, відсутність військово-патріотичного виховання. Дехто навіть звинувачує у цьому... ЗМІ, які, мовляв, зазвичай висвітлюють лише негатив у армії, а позитивні зміни ігнорують.

А ось на думку військового експерта Олега Жданова, одна з головних проблем — «українське вибіркове право». Тобто у законі прописана загальна військова повинність, але насправді, хто піде служити, а хто ні, вирішує військком. А на його рішення може мати вплив багато факторів. Думаю, всі здогадуються, яких. Тож і виходить, що закон у нас не один для всіх. «Тому хлопці й ховаються: чому хтось повинен іти служити, а хтось ні? — резюмує О. Жданов. — Це дуже небезпечні ігри з національною безпекою і боєздатністю ЗСУ». Важко не погодитись...