• Освітянська нива

Висока нота сільської школи

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Перша сільська дитяча музична школа в Україні у 1950-х роках минулого століття виникла у селі Біленьке Запорізького району. Вона дала добрий приклад, тож подібні заклади почали з’являтись як гриби після дощу. Проте колесо історії крутнуло так, що згодом майже всі вони позакривалися, здебільш через фінансові негаразди. Тож Біленьківська, яка єдина залишилася у районі, стала своєрідним раритетом. Опікується нею однойменна об’єднана територіальна громада.

21 РІК очолює цей осередок музики для сільської дітвори Юрій Григорович Галко — багатогранна творча особистість, співак, музикант, композитор, поет, твори якого друкуються й виконуються. Він дбає не лише про існування школи, а й про її розвиток.

— Наше село здавна музичне, співоче, багате на культурні традиції, — розповідає Юрій Григорович. — 1954 року головою колгоспу був Семен Андрійович Максименко, видатний господарник, Герой Соціалістичної Праці, а очолював сільську раду Василь Васильович Пазюк, обоє залюблені в мистецтво, співали в хорі, дбали про дозвілля односельців. Це їм село завдячує відкриттям школи. До 1957-го вона була колгоспна, господарство закупило інструменти, оплачувало працю викладачів, які викладали гру на баяні, акордеоні, фортепіано, скрипці, а також теорію музики. Щотижня у приміщенні бібліотеки збирався хор.

Сьогодні заняття відвідують 63 учні. Нове покоління вчиться грати на баяні, акордеоні, класичній гітарі, а також займається вокалом. Інтерес до музичної освіти у молоді не зникає. Вихованці опановують повний курс навчання, яке триває шість років, і одержують початкову освіту. Вісім років навчаються ті, хто хоче здобути вищу музичну освіту у відповідних закладах.

— Охочих вчитися більше, ніж ми можемо прийняти, — розмірковує Юрій Григорович. — Умови у нас гарні, є своє приміщення з класами та концертною залою, необхідний інструментарій. Купувати нові інструменти дорого, тож бережемо ті, що маємо. Нині наші випускники продовжують навчання в Запорізькому музичному училищі ім. Платона Майбороди, Одеській, Львівській, Харківській консерваторіях, виступають на найкращих сценах України.

Директор із гордістю розповідає, що зі школи вийшло кілька композиторів. Є серед колишніх учнів лауреати обласних премій у галузі розвитку музичного мистецтва Запорізького краю.

Юрій Григорович і сам людина обдарована. Він має півстолітній трудовий і творчий стаж, пише музику, зокрема на слова місцевих авторів, керує вокально-інструментальним гуртом «Сувенір», який із 1980 року носить почесне звання народного. Крім того, директора і його родину шанують у рідному краї та серед захисників України на сході за багаторічне волонтерство. Юрій Григорович передає бійцям виноград, який вирощує на власній садибі, мед зі своєї пасіки. Дружина, Людмила Андріївна, допомагає збирати продукти та необхідні речі серед односельців, і відправляють допомогу у військові частини.

Нещодавно до Запорізького військового шпиталю завітала концертна бригада у складі самодіяльних артистів Біленьківського будинку культури, працівників та вихованців дитячої музичної школи, до них приєдналися місцеві майстри поетичного слова.

Такими ж чуйними, здатними співпереживати людям у скруті подружжя Галків виховало доньок — Вікторію та Світлану. Важко перелічити, скільки добра молоді жінки, волонтерки, зробили задля перемоги, яку виборює Україна. Обидві вони мають гарні родини. У Юрія Григоровича двоє чудових онуків. Один із них — Артем — зараз служить в армії, захищає кордони нашої держави. Служби не уникав, відправився сумлінно виконувати обов’язок перед Україною.

— Я пишаюсь і дорожу родиною, — каже Юрій Григорович, — своїми учнями. Знаю, той, хто любить музику, не може бути недоброю людиною. Вірю в Україну, в те, що війна закінчиться нашою перемогою. А ще бажаю добра молоді, бо за нею майбутнє.