«Вибори», що збурили світ

Михайло ГУБАШ.

У «ДНР» і «ЛНР», щоб заманити людей на «виборчі дільниці», біля них розгортали ятки, де продавалися продукти із великими (до 50%) знижками. Свого часу так мотивували виборців у СРСР: на дільницях організовували буфети, куди завозили дефіцитні товари. В ОРДЛО сьогодні й вершкове масло дефіцит.

Проведені 11 листопада в «ДНР» і «ЛНР» «вибори» збурили майже весь цивілізований світ. З різким осудом так званого волевиявлення жителів ОРДЛО і заявами про невизнання його результатів виступили представники Радбезу ООН, Європейського Союзу, ОБСЄ, НАТО, Канади, США, Японії, Туреччини, Швейцарії, Норвегії, Грузії, Молдови, Азербайджану і т.д. Такою ж була і реакція вітчизняних владних інституцій: Президента, ВР, МЗС, ЦВК.

ОДНОСТАЙНУ «стурбованість» країн Заходу можна зрозуміти — для них вибори є своєрідною «священною коровою» демократії, яка легалізує підсумки голосування. Але чи не найвагомішим аргументом для осуду, особливо у наших західних партнерів, стала теза про те, що проведене голосування суперечить Мінським угодам, згідно з якими вибори в ОРДЛО мають відбуватися відповідно до українського законодавства та стандартів ОБСЄ, зокрема й за присутності її спостерігачів. І тільки у РФ ці «вибори» були сприйняті позитивно. Воно й не дивно, бо саме за вказівкою з Кремля їх призначили, організували і провели.

Для чого ж узагалі було потрібне дійство, негативна реакція на яке з боку міжнародного співтовариства заздалегідь відома? Адже такі дії Кремля симпатій йому напевно не додадуть.

_{«Легалізація» нелегітимного}

ПРОТЕ це питання доволі спірне. Симпатії симпатіями, але існують певні юридично-правові норми, зокрема й міжнародні, дотримання яких є обов’язковим для всіх. В іншому разі будь-які дії чи документи світовою спільнотою вважатимуться нелегітимними, тобто незаконними. Тож В. Путін, як фаховий юрист, вирішив «легалізувати» своїх нових маріонеток в обох «народних республіках», де після ліквідації їхніх екс-ватажків (О.  Захарченка вбили, а І. Плотницького «запросили» до РФ) виник вакуум «законної» влади.

Тепер, на думку Кремля, ця юридична проблема розв’язана, причому в законний, «демократичний» спосіб: «ДНР» за результатами «волевиявлення» виборців очолив Денис Пушилін — колишній керівник регіонального відділення фінансової піраміди С. Мавроді «МММ», а «ЛНР» — екс-полковник СБУ Леонід Пасічник. Тож шлях до прямих переговорів між Києвом і «ЛДНР» (знову ж таки, за логікою московських кураторів) відкрито. Тим паче що обидва новообраних «глави республік» на відміну від їхніх попередників зброї до рук у боротьбі з Україною не брали, тож кров’ю не заплямовані.

_{Донбасу — прямий діалог і автономію}

ЗАЙВИМ підтвердженням того, що головною метою цих напівфейкових (про це нижче) «виборів» було саме «спонукання» України до прямих переговорів з керівниками ОРДЛО, є заяви лідера проросійського руху «Український вибір», голови політради партії «За життя» Віктора Медведчука, зроблені ним чи не відразу після закриття «виборчих дільниць» на окупованій частині Донбасу.

На думку кума Путіна, для того щоб виконати «головне завдання — повернути Донбас в Україну і Україну на Донбас», необхідні «політична воля української влади» і «прямий діалог із Донецьком, із Луганськом і з Москвою».

За словами Медведчука, він має власний «мирний план», який передбачає «особливий статус» окупованих територій. «Я бачу цей особливий статус у наданні їм автономії, можливості створити свій уряд, свій парламент, але автономії у складі України», — заявив він.

Після цих слів все всім стає зрозумілим. Після чотирьох років переговорів у Мінську, запровадження і дії міжнародних санкцій проти Росії, збройного протистояння на лінії розмежування із щоденними кривавими жертвами гібридної війни позиція Москви ані на йоту не змінилася. На жодні поступки в рамках компромісного розв’язання проблеми вона не йде і, вочевидь, іти не збирається. Автономія — і край! Ну а те, що для автономії Донбасу нема жодних, зокрема і юридично-правових, підстав, Путіну байдуже — «Я сказав!», і цього має вистачати.

Згадаймо прецедент «автономії» в сучасній українській історії. Ще на зорі незалежності демократична меншість у Верховній Раді мусила піти на компроміс із нардепами від Компартії, дозволивши створити автономію для Криму в обмін на національну символіку — прапор, гімн і герб. Бо так хотілося свого ріднесенького — Тризуба, синьо-жовтого знамена і України, яка ще не вмерла... Хоча вже тоді було зрозуміло, що ця автономія є міною вповільненої дії. На жаль, згодом вона і вибухнула. І в ситуації з «автономією» Донбасу в Кремлі розраховують на такий самий, як сталось із АРК, сценарій.

_{«А якщо не братимуть — відключимо газ»}

СТОСОВНО нещодавніх «виборів» у «ДНР» і «ЛНР», то можна з упевненістю констатувати: «волевиявлення» тамтешніх виборців здійснювалося під тиском, а результати цього «плебісциту» просто «намальовані».

Так, у відповідному звіті Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ зазначається: «Мирні жителі... ділилися своїми переживаннями стосовно того, що вони змушені «голосувати», оскільки у протилежному випадку зіткнуться із затримками виплати заробітної плати або наданням медичних послуг на не підконтрольних уряду районах».

Спостерігачі Місії також зафіксували збільшення кількості членів незаконних збройних формувань подекуди в центрі Донецька. Зокрема, вони «бачили будівлі з табличками, на яких було написано «виборча дільниця»; ззовні більшості таких будівель стояли два-чотири чоловіки в повному бойовому спорядженні і з автоматами».

А ось що розповіла російській «Новой газете» мешканка Старобільського району Анна, в рідному місті якої Комсомольському влада «ДНР» замість восьми виборчих дільниць відкрила тільки дві: «Як наслідок, людей багато. Ще всім, хто приходить, зараховують на мобільний зв’язок «Фенікс» по 50 рублів. Зобов’язали голосувати бюджетників, сказали, що перевірятимуть за списками тих, хто отримав бюлетені. Наприклад, усіх працівників донецької лікарні ім. Калініна, де зараз лікується мій батько, перевіряє начальство, яке входить у склад виборчої комісії. Там обладнаний пересувний пункт голосування для хворих. Люди фізично не можуть не брати участі. Більш того, бюджетникам треба не тільки проголосувати, але й піти потім на площу Леніна на мітинг-концерт. А на вулиці вітер і холодно — близько нуля градусів».

_{Iмператор Міжгалактичної зоряної імперії}

УТІМ, навіть такий спосіб добровільно-примусового «волевиявлення» виборців потрібної «цифірі» його організаторам не забезпечив. Тому і вдалися до прямих підтасовок у підрахуванні. Проте такі витівки тамтешніх (або ж їхніх московських кураторів) «підрахуїв» з легкістю викрили журналісти, блогери і навіть співробітники СБУ.

Так, згідно з «офіційними» даними, в «ДНР» працювало 408 виборчих дільниць, на яких «проголосували» 1,6 млн чоловік, тобто в середньому 3921 виборець на кожній протягом дня, або 326 чоловік за годину, — 11,04 секунди на кожного. Саме стільки, якщо вірити «ЦВК ДНР», потрібно було, щоб зареєструватися, одержати бюлетень для голосування, зайти в кабінку, визначитися з кандидатом і кинути бюлетень в урну.

«Не дивно, що завдяки такому «блискавичному волевиявленню» окупанти не менш блискавично намалювали необхідні цифри своїм маріонеткам: Пушиліну 60,9% голосів, Пасічнику — 68,4%, — прокоментували у Службі безпеки і підсумували: — Дійсно, для цього фарсу головне не як голосують, а хто рахує».

А журналіст із Горлівки Микита Синіцин додав: «З таким же успіхом можна обрати Пушиліна імператором Міжгалактичної зоряної імперії».