Володимир ЧЕПІГА.

З ГОРДІСТЮ заявляю читачам мого улюбленого журналу про те, що я водій із чималим стажем. Двадцять з гаком літ провів за кермом своєї малолітражки. І, уявіть собі, не вляпавсь у жодну серйозну дорожню халепу. Навіть дружина у зв’язку з цим було заповажала і не так часто, як раніше, називала слабосилим інтелігентиком…

Що ж до всіляких шляхових дрібничок, то як же без них? Пригадую, повертався з недалекого відрядження додому й вирішив заскочити у продуктовий магазинчик (супермаркетів тоді ще не було) по хліб та дещо неваговите. Під’їхав, а перед бордюром, де хотів притулитись, уже стоять кілька автівок. Ну я й вирулив на тротуар: думаю, за кілька хвилин повернуся, ніхто й не помітить мого порушення правил.

А це таки ж було порушення. І уявіть: не встиг я вилізти з машини, глип — а він уже переді мною. Даішник (це словечко похідне від ДАІ — Державтоінспекція). У своїй синій уніформі та зі смугастою паличкою в руці.

— Сержант Бараболя, — козирнув і тут же: — Порушуємо? Ваші документи!

Скінчилося лаконічним протоколом і штрафом. Щоправда, незначним…

До чого це я? А до того, що мало хто з тодішніх водіїв не лаяв даішників. То давно стало «притчею во язицех». Самокритично визнаю, що і я був не проти (зокрема й після згаданого випадку) проїхатися на їхню адресу.

Часом нарікання мали якісь підстави, а часом були ось такенькими, слід прямо казати, надуманими.

Зате яким всеводійським тріумфуванням було зустрінуто перегодом одну з перших підписаних постанов (чи указів, а чи декретів, уже не пам’ятаю) новообраного Президента незалежної України — найроздемократичнішого з-поміж усіх, як він стверджував, демократів — про ліквідацію Державтоінспекції! Ця його акція дуже скидалася на вчинення особистої помсти комусь із даішників за щось власне автомобільне, скоєне чи самим майбутнім Президентом, чи кимсь із його рідні, — тепер не дізнаєшся. Однак слід визнати, що скористався новообраний очільник держави своїм мандатом дуже ефективно. На всезагальну біду.

Тріумфування тривало недовго. Коли на наших до того ж препоганих шляхах-дорогах почали масово коїтися автобої без правил, тріумфатори стали приходити до тями.

А коли отямились остаточно, їх, а також і весь наш добрий люд охопив жах.

Те, що стало коїтись і коїться до сьогодні на українських дорогах, позбавлених контролю професіоналів, котрі наділені чіткими повноваженнями та як належить ті повноваження використовують, можна назвати лаконічно — бандитизм і смертовбивство.

Ось тому я твердо вважаю: Державтоінспекцію України слід негайно відновити. У повному обсязі. І направити до неї на службу найкращих фахівців. Вони, безумовно, є. А заразом треба розпочати підготовку нових кадрів, добираючи їх за належними діловими та моральними якостями.

На шляхах України, якими вони не є, мають нуртувати взаємоповага, дружба і радість. Але — не біда і не горе.

Сьогодні ж маємо суцільне горе…