_{Поїздка на таксі}

Надіслав Юрій ЙОЛКІН.

м. Полтава.

— Скільки коштує доїхати до станції?

Таксист:

— Близько сорока гривень.

— А багаж?

— Він нічого не коштує.

— Добре! Бери сумки, а я сам дійду!

_{Оголошення в газету}

Пан Андресюк дав оголошення про свою канарейку, що вилетіла у вікно.

Дзвінок у двері. Стоїть хлопчик із кішкою під пахвою.

— Але, маленький друже, я давав об’яву про пташку, а не про кішку!

— А пташка тут! — відповів хлопчик, тицьнувши пальцем на живіт кішки.

_{Боюсь за гроші}

Два пани стояли і розмовляли.

— Я так боюсь за свої гроші, що тримаю їх під подушкою.

— А я так не можу, тому що не витримую лежати так високо головою.

_{У купе}

Дві пані в купе сперечаються: вікно має бути відкрите чи закрите.

— Якщо вікно відкрите, я отримаю запалення легень і помру, — каже одна.

— Коли вікно закрите, то я задихнусь, — заперечує інша.

Попутник:

— Відчиніть вікно спочатку на хвилинку, а потім зачиніть, так я позбудусь вас обох.

_{Похорон блохи}

Двоє чоловіків переночували в одному готелі. Наступного ранку один питає:

— Ти спав добре сьогодні вночі?

— Ні.

— Чому ні?

— У мене була мертва блоха в ліжку.

— Ну то й що, це ж не заважало.

— Воно то так, але прийшли тисячі інших на її похорон!

_{Правила етикету}

Сім’я сіла за стіл разом зі своїми гостями.

— Ірино, — звернулася господиня до обслуги, — чому ти не поклала ніж і виделку Вадиму Дмитровичу?

— Навіщо? Ви ж сказали, що він їсть як кінь!

_{Грандіозні плани}

Вчителька хотіла дізнатись про плани Василини на майбутнє і запитала:

— Що ти робитимеш, коли станеш такою великою, як я?

— Худнутиму!

_{Адам і Єва}

— Адаме, ти мене любиш?

— Звичайно, кого ж іще?