Вівторок, 18 грудня 2018 року № 97 (19644)
http://silskivisti.kiev.ua/19644/print.php?n=40955

  • Продовження теми

Перемога є, але битва триває

Віталій НАЗАРЕНКО.

У номері за 4 грудня був опублікований матеріал «Війна за «чорне золото», в якому висвітлено проблеми торфозаводів на Чернігівщині. Днями стало відомо, що депутати Гончарівської селищної ради, яка є центром однойменної ОТГ і до якої належить село Смолин, звернулися з офіційним листом до Прем’єра В. Гройсмана, у якому закликали почути думку громади та трудового колективу Смолинського торфозаводу, з якими солідарні колеги з Ірванцівського, і покласти край свавіллю керівника «Укрторфу» А. Озерчука. Саме з його почину відбувається рейдерське захоплення торфодобувної галузі області.

«ІЗ 2015 РОКУ за поданням очільника «Укрторфу» Андрія Озерчука директором ДП «Чернігівторф» було призначено працівника компанії «Терма Груп» з офісом у Ростові-на-Дону П.П. Яремка, який фактично зупинив роботу заводу та заборонив реалізацію готової продукції на два місяці в пік заготівлі сировини. На цьому ставленик Озерчука не зупинивсь і намагався демонтувати єдиний діючий прес, що означало б знищення підприємства. Це призвело до страйку робітників, які врятували своїми діями робочі місця», — йдеться у зверненні.

Черговий наступ на галузь та підприємства стався нинішнього року після звільнення Міністерством енергетики з посади директора ДП «Чернігівторф» Юрія Бондаренка та призначення Іллі Рокоче, людини із суперечливою репутацією і «дахом» у парламенті. Смолинські торфовики знову були змушені оголосити страйк, створили страйковий комітет і перебрали на себе управління підприємством. Однак новий директор і не подумав дослухатися думки трудівників, а, як покарання, заблокував рахунки заводу. Підприємство через це вимушено простоює, не може купити необхідних деталей та пального, не виплачуються зарплати. Проте торфовики не здаються.

І. Рокоче паралельно тисне на колектив та керівництво Ірванцівського торфозаводу, які всіляко підтримують колег зі Смолина. Атмосфера в області розпалилася до межі, страждають не лише торфовики, а й заклади соціальної інфраструктури, які не можуть отримати торфобрикет для опалення.

Окремо представники громади висловили підтримку діючому «народному» директору Смолинського торфозаводу Валентині Огієнко. «Станом на 2015 рік борг підприємства сягнув чотири мільйони гривень, що потягло за собою збільшення штрафів. Але за півтора року ефективної діяльності нового керівника Валентини Огієнко було відремонтовано прес, запущено завод, повністю погашено борги із заробітної плати, мінімізовано загальний борг, виведено виробництво на рекордні показники, яких не було останніх 20 років, збільшено кількість працівників із 45 до 80. Продукцією підприємства користується понад 60% бюджетних установ області, підготовлено поля до збору сировини, якої, за висновками експертів, вистачить на 80 років», — наголошується у листі до глави уряду.

Представники п’ятитисячної Гончарівської ОТГ з адміністративним центром у військовому містечку стурбовані тим, що з боку незаконно призначеного в.о. директора ДП «Чернігівторф» І.В. Рокоче, причому під час воєнного стану, відбуваються дії рейдерського характеру. І громада, і торфовики переконані: призначення цього чоловіка на керівну посаду в «Чернігівторфі» має головну мету — привласнити через корупційні механізми «вибиті» смолинцями 15 мільйонів гривень від Міненерговугілля та довести галузь до банкрутства.

Депутати Гончарівської селищної ради попросили главу уряду Володимира Гройсмана втрутитись у ситуацію. Вони вимагають, аби Смолинському торфозаводу, що розташований на території громади і є її бюджетоутворюючим підприємством, дали спокійно працювати.

Крім громади, представників обласної влади, активістів, преси, надійна опора торфовиків — це профспілки. Первинна профспілкова організація Управління «Чернігівторф» подала до Чернігівського окружного адміністративного суду позов щодо скасування наказів Міненерговугілля.

Виявляється, є в Україні й справедливі суди. Суддя Юрій Скалозуб визнав призначення І. Рокоче незаконним, заборонив йому доступ до документації та печаток підприємства, а також наклав заборону на внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру.