• Слово про сучасницю

Розгледіти талант у кожній дитині

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

За підсумками цьогорічного всеукраїнського конкурсу серед педагогів до десятка найкращих потрапила і Людмила Боднарюк із міста Виноградів на Закарпатті.

ЛЮДМИЛА, незважаючи на молодість, — одна з найтитулованіших представниць своєї професії: учитель вищої категорії, заслужений учитель України, «Старший учитель», переможниця Всеукраїнського конкурсу з фахової майстерності «Учитель року»…

Народилася вона у Виноградові. Батько — фермер, мама — вчитель музики. Мабуть, схильність і любов до музики у цій сім’ї (на флейті грає й сестра) передалася від дідуся, який гарно співав і грав на кількох музичних інструментах. Людмила закінчила музичну школу по класу фортепіано. Але після десятирічки не змогла визначитися, за яким фахом хотіла б продовжити освіту. Пішла працювати продавцем. Проте любов до музики перемогла: незабаром вступила на естрадний відділ Ужгородського коледжу культури, після закінчення якого два роки працювала в будинку культури села Велика Копаня.

А потім талановиту дівчину запросили працювати вчителем співів у Виноградівську школу №2. Погодилася радше з цікавості, але поступово робота з дітьми захопила. Тож Людмила вступила до вищого навчального закладу, щоби здобути педагогічну освіту.

Сьогодні вона працює у міській школі №8. Про співи — свій улюблений предмет — може розповідати довго й захоплено. На її переконання, музичне мистецтво дуже потрібне школярам — без заняття музикою всебічний розвиток особистості неможливий. «Музика розвиває не тільки художньо-естетичний смак, слух, голос, а й математичні здібності, пам’ять. Вона заспокоює нервову систему. Показові у цьому елементи фінської методики освіти: у І — VI класах музика є обов’язковим предметом, протягом навчання учні опановують ази гри на майже всіх музичних інструментах», — ділиться думками молодий педагог.

Вивчаючи закордонний досвід, Людмила пішла далі: розробила свою методику навчання грі на японських дзвониках. Це не єдине її досягнення — у школі діє створений нею хор, у якому співає понад 50 дітей, і джазовий оркестр.

Успіхи чималі при далеко не ідеальних умовах для роботи. Але це не головне, каже Людмила. Найпотужніші стимули руху вперед — любов до дітей і до своєї професії. «Що нам, учителям, потрібно? — усміхається вона. — Учні, які хочуть навчатися й творити, музичне обладнання, що допомагає збагачувати творчий процес, інформаційно-комунікаційні технології. Також допомагає батьківська підтримка. Щоправда, не останню роль відіграє і наявність власного кабінету — творчої майстерні. На жаль, не у всіх є можливість оточити себе цим».

Майже весь свій час Людмила віддає вихованцям: навчає, готує їх до участі й перемог у різних музичних конкурсах. Сама співає в церковному хорі. А ще — опікується дітьми з особливими потребами, які навчаються у Виноградівському будинку-інтернаті. Вона прагне не лише розвивати їхні таланти, а й допомагає чим може: добивалася ремонту приміщень, закупівлі необхідних предметів побуту. За кожної нагоди вчителька музики привертає увагу громади до цих дітей.

Оцінюючи конкурси серед педагогів країни, які представляють різні предмети, і свою участь у них, Людмила Степанівна наголошує, що найголовніше в них — спілкування з найкращими вчителями країни. Це збагачує досвідом, надихає на нові креативні ідеї. «Зокрема, учасники нещодавнього конкурсу зійшлися на думці, що наша освіта направду потребує змін, нових реформ на благо кожної дитини, особистий розвиток якої багато у чому залежить від учителя. Звичайно, говорити тільки погане про нашу стару школу не можна — згадаймо її вихованців, відомих нині на ввесь світ. Але настали інші часи, до школи приходять зовсім інші діти. Потрібна нова українська школа», — переконана Людмила Боднарюк.

На фото: Людмила Боднарюк з ученицями.