Святий Миколай, на всякий час помагай

Антоніна КІЗЛОВА.

19 грудня (6 грудня за ст. ст.) православні святкують день святого святителя Миколая Чудотворця Мирлікійського (близько 270 — між 345—352 рр.).

Угодник народився в лікійському місті Патара (сучасне селище Гелеміш, Туреччина). Його знатні й багаті батьки Феофан і Нонна дуже довго з молитвами чекали, поки Господь пошле їм дитину. Сина вони виховували як благочестивого християнина, а в науку віддали до його дядька, патарського єпископа.

Блискуче освічений Миколай прийняв духовний сан. Під час епідемії в Лікії близько 300 року попри небезпеку та втрату через хворобу власних батьків причащав недужих, відспівував померлих. Усю велику спадщину, яку отримав, роздав нужденним. Тоді й дістав Божий дар чудотворення, зокрема зцілення.

Після паломництва до святинь Єрусалима постригся в чернецтво у Сіонському монастирі, бо збирався стати при ньому відлюдником. Утім, через кілька років почув голос Спасителя: «Це не та нива, на якій Я чекаю від тебе плоду. Повертайся до людей, щоб прославити ймення Моє». Миколай перебрався до м. Мири (нині — Демре, Туреччина), де був обраний на Мирлікійську владичу кафедру. Він щиро дбав про спасіння навколишніх вірян і сам подавав приклад байдужості до розкошів, стриманості, ревності в молитвах, доброчинності. Пильно стежив, щоб нікого не засудили й не покарали несправедливо (якось навіть утримав за руку ката, що збирався стратити невинних). Спочив угодник у Мирі, нині його мощі зберігаються в Миколаївському соборі м. Барі (Італія).

За довге життя він устиг допомогти незліченній кількості людей, які цього потребували, визволяючи з біди не лише християн: «Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, Тому святий Миколай На всякий час помагай». Особливо багато зробив для дітей. Недарма ще в Х ст. учням церковнопарафіяльної школи при Кельнському соборі в день святого Миколая почали роздавати ласощі. Традиція обдаровувати чемних дітей на празник швидко поширилась за межі Німеччини. Докотилася вона й до українських вірян. Святкові гостинці підкладають таємно, бо й чудотворець за життя намагався залишатися непоміченим, коли приносив комусь їжу або гроші.

Українські господарі на Миколая пильно спостерігають за погодою, чекаючи морозу та великого інею, що вказують на багатий урожай хліба й городини. На Херсонщині, якщо цього дня йде сніг, примовляють: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле». На Бойківщині, Покутті, Поділлі, Гуцульщині з особливими молитвами до святого звертаються задля захисту худоби від вовчих зграй.