• Подія

Вживили штучне серце

Олена БЕГМА.

У київському медцентрі «Інститут серця» втретє в історії вітчизняної медицини хворому успішно встановили штучне серце — механічний пристрій для перекачування крові.

ТАКИЙ орган отримав 46-річний пацієнт із Тернопільщини, котрий вісім років тому перехворів на запалення серцевого м’яза (міокардит). Наслідки для здоров’я проявилися лише тепер — лікарі діагностували у нього кардіоміопатію.

Пацієнта було доставлено в Інститут серця у критичному стані. В операції брала участь команда з 20 фахівців, у складі якої були хірурги, кардіологи, реаніматологи, інженери, техніки і перфузіологи (це фахівці, які підтримують життєзабезпечення пацієнту протягом усього періоду хірургічного втручання) на чолі з кардіохірургом Борисом Тодуровим. До серця чоловіка — верхівки лівого шлуночка і аорти — з допомогою силіконових і графітових трубок приєднали механізм — виготовлений із титану двигун із турбіною, який створює додатковий кров’яний потік. Живиться прилад через електричний кабель від зовнішнього блока акумуляторів. Це штучне серце німецької кампанії «Berlin Heart» має допомогти хворому дочекатись донорського органа.

Це вже третя така операція, проведена в Україні. Перші два штучні органи також були імплантовані в Інституті серця 2016 року. Є відомості, що 30-річній жінці, яку оперували другою, штучне серце дало змогу дочекатися пересадки справжнього у Мінську (Білорусь). Нині вона живе звичайним життям, лише вживає пігулки, які не дають донорському органу відторгнутись. Перший і третій чоловіки-пацієнти поки що плекають надію на донорський орган. Їхнє життя суворо регламентоване. Люди зі штучним «серцем» змушені носити із собою сумку. В ній два акумулятори, які тримають заряд дві години, ще є два запасні акумулятори. Пацієнта цілий місяць спеціально навчають, як підлаштовувати насос, адже періодично треба «підкручувати» деякі ручки та кнопки. Наскільки часто, залежить від того, скільки людина випила води чи залежно від ступеня фізичного навантаження. Штучне серце також регулюється — воно не працює лише в одному режимі.

Механічне серце може працювати 12 років. У високорозвинених країнах його розглядають тільки як тимчасовий місток до донорського живого органа. Там пацієнти зазвичай чекають на нього близько року. У нас же, за даними МОЗ, тисяча співвітчизників із фатальним кардіологічним діагнозом потребують операції з пересадки серця. Із них щороку дев’ятеро помирають, так і не дочекавшись її. Звичайно, підтримати їх якийсь час змогло б механічне серце… Але поки що поставити такі операції на потік нема можливості передовсім через захмарну вартість апарата для перекачування крові. Його пересічна ціна стартує від 120 тисяч євро. Водночас кардіохірурги сподіваються, що проведена ними операція вкотре приверне увагу суспільства до проблеми донорства у державі. Сферу трансплантології досі законодавчо не врегульовано, що часто взагалі унеможливлює проведення пересадки органів від неспоріднених донорів.