•  Скарби рідного краю

Чоловіча справа

Світлана УСАТЮК.

Гуцульська коляда розпочинає шлях до ЮНЕСКО. Над внесенням її до списку світової спадщини працюють прикарпатські етнографи. Вони зустрічалися з гуртами колядників Верховинського району, аби їхні керівники, яких місцеві називають «березами», дали на це згоду.

— МИ СПІЛКУВАЛИСЯ з «березами» присілків Підмагора, Плай, сіл Віпче, Криворівня, Бистрець, Верхній Ясенів, Ільці. Вони радо підтримали таку ідею, — розповідає завідувачка фольклорного відділу Івано-Франківського обласного науково-методичного центру туризму і культури Стефанія Капустинська. — Тут найповніше зберегли традиції давнього колядування.

За словами пані Стефанії, здавна в гірській місцевості колядували чоловіки. Жінок залишали хазяйнувати вдома, з дітьми. Бо їм було важко у мороз і заметіль ходити від хати до хати. Виконуючи коляду в оселі, до якої завітали, чоловічі гурти зазвичай оспівували господарів, їхні працьовитість і щедрість. Була і спеціальна коляда, яка адресувалася померлим. Якщо колядники затримувались і не встигали повернутися додому до сутінків, їм пропонували заночувати. Готуючись до відпочинку, гості влаштовували розважання та ігри, які називали «фіґлями». Часто так колядники дякують за гостинність у горах і тепер.

Щоб гуцульська коляда увійшла до списків ЮНЕСКО, спочатку її мають внести до національного реєстру об’єктів нематеріальної культурної спадщини. Для цього на Прикарпатті створили інформаційну карту, в якій описали історію коляди від найдавніших часів до наших днів. Також місцеві етнографи підготували аудіо-, фото- та відеоматеріали, записані у Верховинському районі. Всю зібрану інформацію відправили до Українського центру досліджень, який діє при Міністерстві культури України. А вже там спеціальна комісія вирішить, чи варто подавати гуцульську коляду до списку претендентів на здобуття статусу ЮНЕСКО.

— Чи увійде гуцульська коляда до списку ЮНЕСКО, дізнаємося згодом, — говорить Стефанія Капустинська. — За будь-яких обставин тішить те, що традиція колядування живе і передається від покоління до покоління, а у гуртах колядників є учасники віком від 18 до 70 років.

Етнограф додає: після збору матеріалів, які стосуються колядування у Верховинському районі, дослідники фольклору почнуть працювати в інших гірських точках. Докладно вивчатимуть також традиції відзначення свята Василя, яке припадає на 14 січня.