Відлуння

За ідею треба жити

У Харкові біля каменя, встановленого на честь проголошення Декларації про державний суверенітет України, який увінчує золотисто-блакитний національний стяг із тризубом, молодь ушанувала героїв Крут.

29 СІЧНЯ 101 рік тому на Чернігівщині неподалік залізничної станції Крути, що за 130 кілометрів на північний схід від Києва, добровольчий Студентський Курінь, що складавсь із 300 юнаків, вступив у нерівний бій із більшовицькою ордою, чисельність якої була близько 5 тисяч. Бій тривав лише п’ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків.

«Цей учинок молодого покоління мав велике історичне значення. Він легітимізував нову Українську державу», — наголосив на вшанувальному заході один із організаторів Спілки української молоді Кость Черемський.

Справді, ніщо так не легітимізує державу, як готовність її громадян захищати землю, на якій її створено. Серед полеглих під Крутами було й троє представників Харківщини. До речі, той бій з московським окупаційним корпусом не перший. Одна з більшовицьких колон, які вдерлися в Україну, рушила на південь, де під Лозовою її зустріли українські війська. Там також насипано могилу полеглим і встановлено Хреста. Воїни, які боролися з більшовиками на Харківщині, потім приєдналися до українських військ під Крутами.

Головний посил, що залишили крутянці нащадкам, — цінувати Україну понад усе, не шкодуючи власного життя. Водночас ці молоді люди не лише приклад жертовності, а й того, що за ідею треба жити. Добровольці, які вижили в тому бою, згодом стали науковцями, управлінцями, кадровими військовими. Вшановуючи героїв Крут, згадували і про них.

Під супровід гри колісної ліри харківського кобзаря Назара Божинського учасники заходу виклали зі свічок пам’ятного хреста, а потім спільною молитвою і співом пом’янули полеглих Героїв.

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

З «присмаком» виборів

Цього року вшанування полеглих безпосередньо на місці подій — біля меморіалу Героям Крут у селі Пам’ятне Борзнянського району Чернігівщини — було чи не найменш пафосним за останні п’ять років.

У ПОРІВНЯННІ з 2018 роком, коли відзначали 100-річчя бою, організація заходу мала значно простіший вигляд: менше людей, менше наметів для обігріву, менше кулешу (який є неодмінним атрибутом церемонії неформального спілкування), значно менше політиків. Пам’ятні заходи на Чернігівщині проігнорували не тільки перші особи держави, а й перші особи області — не було ні Ігоря Вдовенка, ні Олександра Мисника, лише їхні заступники. Політиків, які зареєструвалися кандидатами в президенти, прибуло троє — двоє виступали разом з усіма, в офіційній частині, для третьої політтехнологи організували окремий захід — із власною масовкою і журналістами.

Те, що не було символіки пропрезидентської партії БПП, одразу наводило на думку: Петро Порошенко в Крути не приїде. Про це свідчила і мала кількість правоохоронців та відсутність організованої масовки. У день Героїв Крут технологи Петра Олексійовича організували у столиці нетиповий з’їзд, назвавши його форумом «Від Крут до Брюсселя». Щоправда, як на мене, не зовсім зрозуміло, яким саме чином можна поєднати Крути і Брюссель — місце, де проливалась кров патріотів, і штаб-квартиру Євросоюзу.

Від облдержадміністрації квіти до пам’ятника поклали заступниця голови з гуманітарних питань Наталія Романова та його радник Володимир Ткач. Від обласної ради не прислали навіть заступника, приїхав голова бюджетної комісії Анатолій Хавило, який і без того всі попередні роки намагався не пропускати заходів з ушанування крутянців. На врочистостях були присутні також двоє голів районів (РДА і райради) — Ніжинського та Борзнянського. Зі столичних чиновників — керівник Інституту Національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Після того як архієпископ Чернігівський і Ніжинський Православної Церкви України Євстратій (Зоря) відправив заупокійну літію, почали промовляти чиновники та політики. Щоправда, останніх було негусто.

Віталій НАЗАРЕНКО.