• Ну і ну!

Як «любителі природи» од вепрів рятувалися

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Полювання на дичину, як зазначав ще у своїх «Мисливських усмішках» Остап Вишня, оголошується двічі на рік: наприкінці серпня на птицю і в середині осені — на звіра. Та виявилося, що не у всіх вистачає терпіння дочекатися цієї пори...

ЯК ПОВІДОМИВ днями дніпропетровський «Екологічний патруль», у Дібрівському лісі, що в Покровському районі, гучно, бурхливо й «на ура» відкрили полювання на дичину. Громадські активісти кажуть: «любителі природи» накрили таку щедру «поляну», на якій тільки пташиного молока та чорної ікри не вистачало. Горілка лилася рікою, а шашлики готували зі свіжини, задля якої в неймовірному азарті застрелили чотирьох диких кабанів. Убили б і п’ять, але один, поранений, як ото кажуть рибалки, зірвався. Утік. Чи далеко, ніхто вже й не з’ясовував. І так душу відвели. Особливо враховуючи, що на полювання у дібрівські хащі прибули головним чином гості з обласного центру. За інформацією, почутою з вуст самих учасників дострокового відкриття сезону, було їх душ тридцять.

У Покровському також знайшлися люди, не позбавлені почуття гумору. Вони цю історію розповідають трохи інакше. Нібито дружна й бідова компанія чоловіків вибралась у лютневі морози до лісу, аби змістовно й корисно відпочити на лоні зимової погоди. А тут зненацька на цей «клуб любителів пейзажів» напав цілий «табун диких кабанів». Добре, що у хлопців були з собою рушниці, інакше невідомо, чим би все це скінчилося. Довелося відстрілюватися, аби вціліти. Діватися, мовляв, нікуди було — уявляєте?

Залишається додати, що, за твердженням «Екологічного патруля», зимове відкриття полювального сезону чи то організував, чи очолив чоловік невипадковий — колишній начальник обласного управління лісового господарства Василь Клешня. І нині Василь Федотович не пориває зв’язків із галуззю. Тепер він займається захистом соціальних, трудових та інших інтересів лісівників на виборній посаді голови профспілки Дніпропетровського обласного лісгоспу. Цікаво, що коли запахло не тільки смаженим, а й смаленим, Василь Федотович сів у своє авто і хутко зник з місця пригоди чи, точніше, — злочину, покинувши «на розтерзання» громадських патрулів отих «гостей із Дніпра», котрих він же у Дібрівський ліс і запросив.

В усякому разі, «віддуватися» за скоєне довелося тільки місцевому натхненнику дострокового відкриття полювання на хижих вепрів, як називав диких кабанів незабутній Остап Вишня, Анатолієві Сергієнку. Він тут, у Покровському районі, свого часу кілька років очолював районну держадміністрацію, а нині керує сільгосппідприємством якраз на південній околиці лісу. А між цими двома подіями у своєму житті Анатолій Григорович устиг попрацювати, між іншим, і начальником рибінспекції, повноваження якої поширювалися на Дніпро та водойми його басейну від Каховського моря до Кам’янської ГЕС. Себто стояв на вбереженні від браконьєрів риби в межах відразу трьох областей. А з ким поведешся, від того, напевно, і наберешся...

Не будемо говорити за всю Дніпропетровську область, а в Покровському з нетерпінням чекають, що з цього надзвичайного приводу скажуть правоохоронні органи. Особливо зважаючи на те, що з чотирьох застрелених тварин троє виявилися поросними.