• Мандрівка в дивосвіт

Таємничі створіння

Дельфіни — чи не найзагадковіші тварини нашої планети. Вони дивують людей своєю унікальною поведінкою і характером.

ЦИХ мешканців морів і океанів, які є біологічними родичами китів і косаток, найчастіше можна зустріти у прибережній зоні, де вода багата на їжу і добре прогрівається. Хоча є види, які віддають перевагу і холодним морям. У морських акваторіях України водяться дельфін звичайний (або ж дельфін білобокий), тіртак і афаліна — (найвідоміший і найбільш досліджений), а також морська свиня.

Як відомо, дельфіни не риби, а ссавці. Вони є теплокровними тваринами. Дихають легенями, тому через кожні 15 хвилин мусять випірнати. Ще мають не луску, а шкіру. У них є зуби, яких у пащі аж 100. Ці істоти народжують живих дитинчат, яких протягом року годують своїм молоком. До речі, дитинчата дельфінів народжуються настільки добре розвиненими, що з перших же секунд життя самостійно пливуть за матір’ю. Хоч дельфіни й позбавлені нюху, у них є почуття смаку і подібно до людей вони можуть розрізняти солодке, кисле, гірке, солоне…

Всі види цих морських ссавців живуть групами від 10 до 150 особин. Учені заходилися серйозно вивчати їхню суспільну організацію та інтелектуальні здібності, які просто вражають. Багато дослідників навіть ставлять цих тварин на друге місце після людини щодо еволюції, відсуваючи на третє мавп.

Зокрема, доведено, що дельфіни мають унікальну звукову мову. Спілкуючись між собою, вони видають звуки, схожі на свист, нявкання, клацання, гавкіт. У такий спосіб вітаються, виявляють ніжність і гнів, просять про допомогу, попереджають своїх братів про небезпеку тощо. Вчені прагнуть розшифрувати, що «кажуть» дельфіни. З цього питання регулярно збираються світові конгреси.

Спілкуючись між собою, дельфіни видають іще й ультразвуки. Завдяки своєму ультразвуковому ехолокатору орієнтуються у просторі. Вони посилають серію сигналів високої частоти. Якщо який-небудь із них натрапляє на перешкоду, дельфін легко сприймає «віддзеркалений» звук. З допомогою ехолокації дельфін може одержувати зображення навколишнього простору і визначити відстань, місце розташування і розміри здобичі.

Відомо також, що дельфіни вміють узгоджувати свої дії при полюванні на велику зграю риб або захисті від ворога. Ще вони допомагають один одному в разі небезпеки. Приміром, якщо дельфіна поранено, товариші стрімко підпливають, підхоплюють його з обох боків і виштовхують на поверхню води — щоб той міг подихати. Так само часом рятують і людей, що тонуть у морі.

Що вже казати, які дельфіни товариські. Вони часто проводжають кораблі в океані. З велетенською швидкістю несуться, розсікаючи хвилі, їхні торпедоподібні блискучі тіла. Раптом із різних місць, немов за нечутним сигналом, вони парами, трійками, а то й усією зграєю вистрибують на метр-два з води. Описавши плавну дугу, врізаються у воду, щоби за секунду знову здійнятися вгору.

Плавають дельфіни зі швидкістю 50 кілометрів за годину. Так що людині їх не наздогнати. Такої спритності вистачить, щоб утекти від найзапекліших своїх ворогів — акул і косаток, які інколи полюють на них як здобич. Самі ж дельфіни харчуються виключно рибою, здебільшого анчоусами і сардинами.

…Уже багато століть біологи прагнуть розгадати таємницю високого інтелекту дельфінів. Вважається, що вона криється у їхній «сірій речовині». До речі, у дельфінів мозок більший за людський. У дорослої істоти він завважки 1700 грамів, тоді як у повнолітнього «гомо сапієнса» — близько 1400. Також у дельфінів удвічі більше звивин у корі головного мозку. На вивчення їхнього інтелекту останніми роками спрямовано чимало наукових світових програм. Так що попереду — розкриття нових таємниць цих мешканців морських просторів.