• Ну і ну!

З реформою розминулися

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Село Вітрівка, що у Криничанському районі, вирує. Тут закривають ФАП і скорочують посаду єдиного медпрацівника. Фельдшера Нелю Паніну звільняють через відсутність грошей на її зарплату.

ТИМ ЧАСОМ за десять кілометрів звідси, у сусідньому селі Затишне, голова Криничанської райадміністрації Олег Гапіч на урочистому мітингу під оплески передав місцевій амбулаторії авто для сімейного лікаря, щоб він міг завжди вчасно прибути на виклик.

У Вітрівці не забарились із мітингом протесту. Селяни обурювалися: живуть мов на задвірках. І не Богом забуте їхнє село, а районним начальством насамперед. «Убиті» дороги в негоду стають геть непроїзними. Хліба свіжого сюди не завозять тижнями. До сусіднього Затишного теж ні доїхати, ні дійти. А тепер їх ще й медичної допомоги позбавляють. Як же жити? Ось нещодавно у похилого чоловіка стався інсульт. Швидка «мчала» аж півтори години. Втім, навіщо грузла в багнюці, долаючи не просто ями, а справжні рови на дорогах, не зрозуміло. Адже прибула без необхідних ліків. Добре, що у Нелі Паніної виявився необхідний препарат.

Тут давно звикли, що «фельдшерка Федорівна» прийде на допомогу і вдень, і вночі. Є у Вітрівці хворі, які чекають її мало не щодня. Як же бути, коли її звільнять, розпачливо запитують зараз чи не в кожному дворі.

З огляду на це дивно чути від районного керівництва, що, мовляв, ФАП у Вітрівці закривають з вини її мешканців. А сталося ось що: за нинішньою медичною реформою люди мають на свій розсуд укладати угоди-декларації з сімейними лікарями. Керівники райцентру міркували, що у мешканців Вітрівки є єдиний варіант — звернутися до медпрацівника в амбулаторію сусіднього Затишного. Але такий вибір зробили тільки близько півсотні жителів Вітрівки. А решта понад три сотні уклали декларації з лікарями Центральної ра­йонної лікарні у Криничках. На перший погляд здається, що вибір нелогічний, адже відстань до райцентру в кілька разів довша, ніж до Затишного.

Рішення односельців пояснила місцева активістка Раїса Грищенко. До Затишного справді ближче, але ніякий транспорт ні туди, ні звідти не ходить. Найняти машину коштує 400-500 гривень, дешевше по розбитій ущент дорозі везти ніхто не хоче. А з районними Криничками Вітрівка має постійний зв’язок: кілька щоденних рейсів маршруток.

«Та й це ще не все, — продовжує Раїса Грищенко. — У Затишному вас огляне сімейний лікар, але часто цього недостатньо, треба, щоб він виписав направлення на обстеження у лікарів-спеціалістів. Отож після недешевого візиту в Затишне паняй ще й у Кринички. Простіше відразу поїхати в райлікарню, де сімейний лікар за необхідності направить й на прийом до спеціаліста. То який же резон «приписуватися» до Затишного? Тому ми й вибрали зручніший варіант».

Та й узагалі, люди мають право вибирати самостійно, нічого не пояснюючи. І докоряти їм за це некоректно і навіть аморально. Проте заковика в тому, що жителі Вітрівки не врахували одного моменту: згідно з реформою, гроші на медичне обслуговування йдуть слідом за пацієнтами. Вони й пішли, але не в Затишне, як розраховувало керівництво району, де їх чекали, а у Криничанську районну лікарню.

«Оскільки мене «прив’язали» до амбулаторії села Затишне, а переважна більшість жителів Вітрівки її не обрала, — пояснює фельдшер Неля Паніна, — то на мою зарплату та утримання ФАПу грошей не вистачає. За січень мені виплатили 25 відсотків ставки, за лютий ледве нашкребли стільки ж, а у березні, кажуть, навряд чи знайдеться чим платити. Третій місяць працюю тому, що совість не дозволяє кинути земляків напризволяще. Але мене вже попередили про скорочення».

Такі ось справи. Мешканці Вітрівки опинилися поза медреформою, яка з ними розминулася, вочевидь, навіть не помітивши цього.