Едуард Ходос: «Кримваш», хабадські мудрагелі?

Едуард ХОДОС,

письменник, публіцист,
громадський діяч.

18 березня на Кримському півострові відбулися урочистості з нагоди п’ятої річниці перебування його у складі Росії. А напередодні на відомому ізраїльському телеканалі
«ITON-TV» вийшла передача під назвою «Ізраїльських євреїв манять Кримом» з участю оглядача цього каналу Михайла Горина і журналіста Дениса Лавнікевича, який перебуває у Києві. Горин розповідає, що в одному з досить популярних російських видань опубліковано статтю політолога, президента Центру стратегічних досліджень «Росія — Ісламський світ» Шаміля Султанова. Суть її в тому, що у Росії незабаром буде... свій Ізраїль.

АВТОР матеріалу вважає, що протягом найближчих 30 років арабські країни знищать Ізраїль і тоді чотири мільйони євреїв повернуться до Росії. Причому оселяться вони в Криму. Горин зауважує, що якби це була поодинока стаття, то на неї можна було б не звернути уваги, хіба що посміятися з цього приводу. Але оглядач стверджує, що подібні публікації з’являлись і п’ять років тому, і три, і два, причому в різних виданнях і різних авторів.

Вже через півроку після «входження» Криму до складу РФ, нагадує М. Горин, розповсюдилась інформація від членів місцевої єврейської общини, буцімто вони отримують звернення від ізраїльтян, які бажають переїхати до Криму. Потім у самому Ізраїлі почали виникати якісь співтовариства, які ставили собі за мету і поширювали думку, що євреї, які у 20-30-х роках ХХ століття створювали на півострові колгоспи, мають бажання знову зайнятись «облаштуванням» Криму і поїдуть туди. Оглядач запитує у співрозмовника, у чому сенс таких публікацій і наскільки це серйозно, адже на таку діяльність витрачаються гроші, знаходяться зацікавлені люди. Той відповідає, що, на його думку, це створення певного інформаційного шуму на користь того, що Крим потрібен і є важливим для Росії. Виникла навіть ціла концепція під умовною назвою «Перенесемо Ізраїль до Криму!».

Хто ж стоїть за подібними ідеями та закликами?

У березні 2016-го з приводу переїзду євреїв до Криму було опубліковано матеріал під назвою «Рабин Севастополя розповів про життя євреїв у Криму». В ньому, зокрема, повідомлялось: «У січні поточного року рабин Севастополя Біньямін Вольф підтримав пропозицію президента Росії Володимира Путіна, який запросив європейських євреїв переїхати до Росії. Рабин своєю чергою закликав євреїв залишити територію ЄС і переїхати до Криму». Зверніть увагу: не просто до Росії, а саме до Криму.

Наприкінці 2017 року як грім серед ясного неба на російських інформаційних телеканалах пройшла інформація під назвою «На Всесвітньому єврейському конгресі у Нью-Йорку Крим визнано російським». У перепустці рабина Вольфа було зазначено: «Севастополь, Росія». Сам Вольф у коментарі рос-ТВ повідомив: «Це вважається найзначущим єврейським конгресом, на який щороку збираються понад п’ять тисяч єврейських керівників з усього світу. Я вважаю, що це велика подія, якщо така впливова організація вважає, що Крим — це російська земля». І додає, що надалі за їхнім прикладом те ж саме визнають й інші.

Про що це свідчить? Про те, що ця, як я її називаю, «кабалістично-педерастична» секта Хабад від імені всього світового єврейства подає свої рішення під виглядом Всесвітнього єврейського конгресу. Але хабадники не мають жодного стосунку до цієї впливової організації, це просто їхній щорічний «сходняк» у Нью-Йорку (я сам у 1991 році, коли був ребе, брав участь у такому збіговиську). Потрібно пам’ятати, що рух Хабад — це тварюки, які роблять своє, прикриваючись ім’ям всього єврейського народу. В кожній країні вони виконують одне стратегічне завдання — досягти глобального панування, але при цьому підлаштовуються під місцеву ситуацію. Наприклад, у Росії вони стверджують, що все, Крим визнано російським.

18 березня поточного року в рамках урочистостей з нагоди святкування п’ятої річниці перебування півострова у складі Росії (в РФ це називають приєднанням або поверненням, у нас, в Україні, — анексією або окупацією) відбулася зустріч В. Путіна з керівництвом Криму і представниками місцевої громадськості. У своєму виступі, зверненому до президента РФ, рабин Севастополя ламаною російською мовою розповідав, як погано жилось євреям у Криму до 2014-го. Мовляв, унаслідок усіляких утисків і розгулу антисемітизму в нього з’являлися важкі думки — аж до того, щоб залишити територію України, настільки він боявся утисків і переживав з цього приводу.

Зазначимо, що батько цього рабина — Берке Вольф є одним із найупливовіших людей в Ізраїлі, директором єшив (єврейський вищий релігійний навчальний заклад), і будівничим єврейських релігійних поселень. І це досить показово з точки зору побудови ізраїльських поселень у Криму. Брат рабина Севастополя — Авроом нині є головним рабином Одеси і Півдня України, ще один його брат — Йосиф — головний рабин Херсона і Херсонської області. Тож, повертаючись до слів Біньяміна Вольфа про страшний антисемітизм, який, за його словами, панує в Україні, хотілось би запитати, чи не намагається він врятувати рідних братів від нього, щоб уникнути трагедії для свого «вовчого» сімейства («вольф» у перекладі означає «вовк»)?

Співаючи дифірамби Путіну, він розповідає, як розквітло життя в єврейській хабадській громаді Севастополя після приєднання до Росії; як зникли всі негативні почуття і страхи; як вони тепер можуть навіть у кіпі ходити. Цікаво було спостерігати за реакцією присутніх, які з напругою вслуховувалися у слова Біньяміна Вольфа, намагаючись розшифрувати й зрозуміти, що саме він говорить своєю ламаною мовою, будуючи фрази тільки за хабадською схемою. За час, що перебуває в Криму, — з 2004-го — міг би й вивчити як слід російську мову. Та, мабуть, не вважає за потрібне, мовляв, і так зрозуміють.

Далі Біньямін Вольф запросив Путіна на відкриття севастопольської синагоги, яка може бути збудована вже наприкінці поточного року, якщо вдасться розв’язати фінансові ускладнення. На що Путін віджартувавсь: «У євреїв проблеми з фінансами... Таке тільки в Криму можливе». А потім запропонував запросити на відкриття цієї синагоги... прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньягу. Мовляв, за прикладом мусульманської общини, яка запросила на відкриття мечеті президента Туреччини Ердогана.

Ну, з Ердоганом, ураховуючи історично-релігійні аспекти, зокрема й те, що кримськотатарський народ є корінним у Криму й сповідує іслам, все зрозуміло. А от до чого тут Хабад? Скільки там тих євреїв на півострові? І до чого тут прем’єр-міністр Нетаньягу? Невже у перспективі в Криму передбачається автономія для Ізраїлю? Яким боком євреї дотичні до Криму? Хіба що у 20-х роках минулого століття розбудовували тут колгоспи? А нині мріють перетворити Крим на нову єврейську державу?

До речі, у своїй відповіді Б. Вольфу В. Путін сказав, що Росія є багатоконфесійною державою, тому серед інших вірувань там цінують і іудаїзм. Усе так. Проте до чого тут сектанти з Хабаду? Невже президент Росії не знає чи не бачить величезної прірви, яка відділяє одну зі світових релігій — традиційний іудаїзм — від войовничого і, як тепер модно казати, неканонічного відгалуження, а саме — деструктивної секти Хабад з її зазіханнями на світове панування?

Тому нагадаю (може, хтось і Володимирові Володимировичу переповість), що традиційний іудаїзм у РФ уже понад чверть століття представляє головний рабин Росії А. С. Шаєвич, який до того був головним рабином Радянського Союзу. До речі, саме в нього я був у підпорядкуванні, коли у 1990 році очолив єврейську громаду Харкова, — Хабада там тоді ще не було.

Тож хотів би нагадати Росії, що у євреїв, зокрема походженням з СРСР, така держава — земля обітована, а певною мірою й історична батьківщина — вже є давно, ще з 1934 року, коли на Далекому Сході була заснована (й існує донині) Єврейська автономна область зі столицею у Біробіджані. І це сталося раніше, ніж було засновано державу Ізраїль, яка на історичній арені постала тільки 1948-го. Тож у разі якихось надзвичайних обставин нехай у Росії зусилля з наповнення цієї Єврейської області виявляться дієвими і нехай євреї менше уваги приділяють Криму, а більше — своїй історичній батьківщині в Біробіджані.