Архів
П’ятниця,
5 квітня 2019 року

№ 27 (19674)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Символ поліпшення відносин

ГРЕЦІЯ і ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ домовилися про створення посольств.

Докладніше...
Ціла епопея з розлученням

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Парламент схвалив закон про нове відтермінування Brexit.

Докладніше...
Скандальна заява

ТУРЕЧЧИНА. Собор Святої Софії в Стамбулі може стати мечеттю з безкоштовним входом.

Докладніше...
Рейс МН17

НІДЕРЛАНДИ та АВСТРАЛІЯ повідомили про прогрес у притягненні винних до відповідальності.

Докладніше...
Ескалація напруженості

ЛІВІЯ. Урядові війська у Тріполі приведено у повну бойову готовність.

Докладніше...
Пообіцяли, а грошей не знайшлось

ПОЛЬЩА. Уряд відмовився від своєї обіцянки страйкуючим учителям щодо підвищення їм зарплат.

Докладніше...
Захиталось крісло

АЛЖИР. 82-річний президент Абдельазіз Бутефліка офіційно оголосив про відставку.

Докладніше...
Латиниця повертається

У КАЗАХСТАНІ змінять алфавіт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Долі людські

Сто перша весна Василя Веселюка

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

У дні, коли Жмеринський район відзначає визволення від німецько-фашистських загарбників, зустрів свою сто першу весну колишній фронтовик Василь Веселюк.

У 1938 РОЦІ молодого хлопця із села Леляки призвали в армію. Служив на Кавказі, де й застав його початок війни. Воював у складі 127-ї стрілецької дивізії. Одного разу пораненого, без тями, бійця Веселюка винесла з поля бою тендітна медсестра Ніна Швеєрт. Як виявилось, це була його доля: вони пройшли разом усю війну, а згодом одружились. І прожили в парі п’ятдесят три роки, започаткувавши велику родину, де сьогодні є двоє онуків, троє правнуків і четверо праправнуків.

Василь Веселюк визволяв міста і села рідної України та країн Європи. За хоробрість та самовіддану службу нагороджений орденом «За мужність» і багатьма медалями. Був тричі поранений, один раз контужений. А осколок від ворожого снаряда в правій руці ще п’ятдесят років тривожив фронтовика, поки йому не зробили операцію.

Попри свій поважний вік найстарший житель району почувається бадьоро. За словами рідних, рецепт його довголіття криється у надзвичайному працелюбстві. Понад тридцять років він трудився слюсарем-оглядачем вагонів Жмеринського депо, а вдома з дружиною тримали велике підсобне господарство. І навіть тоді, коли до століття ще залишалося півтора десятка років, ветеран сам порав корову, а до того побудував хату, в якій нині й проживає разом із сім’єю внучки Раїси Анатоліївни Дудник, що працює вчителькою молодших класів у Жмеринській школі-ліцеї.

За доброю традицією, встановленою місцевою владою, до кожної поважної людини приїздять із подарунками на день народження керівники району. Завітали вони й до Василя Івановича. «Його життя — це жива історія, яку сьогодні з книжок вивчають нові покоління людей, а він її «пройшов ногами…», — так образно сказав, вітаючи ветерана з високою датою, голова Жмеринської райдержадміністрації Олег Легеза.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Стадіон так стадіон...
Читати
Перераховують мільярди
Читати
Доходи зросли. Пересічно
Читати
Наслідки зими
Читати
Штрафи облгазам
Читати
От і знижка
Читати
Солодощі — за кордон
Читати
Потрібні трактористи
Читати
Річок багато, води — не дуже
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове