Iз Піднебесної — в Яругу Олена ГОРБУНЬ. Вінницька область. Навчитися фехтувати у досвідченого майстра спорту з міжнародним досвідом можна у селі. Правда, схоже на казку? Втім, колишній киянин Максим Гордон — він же тренер і суддя міжнародної категорії — зробив її дійсністю для сільських дітей, які про таке і не мріяли. МАКСИМ захоплюється спортом з дитинства. Ще в старших класах вирішив для себе, що пов’яже з ним долю. А інакше його життя перетвориться на самі лише сірі та нецікаві будні, думав. Тож, здобувши атестат, став студентом Національного університету фізкультури та спорту. Коли потрібно було визначатись зі спеціалізацією, обрав красиве та ефектне мистецтво фехтування. Максим досяг чималих успіхів: брав участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Кубки, грамоти й призи утворили немаленьку колекцію. За якийсь час після одруження Максиму та його дружині, як і багатьом сучасним молодим людям, закортіло побачити світ. Побувавши у кількох країнах, легке на підйом подружжя дісталося Китаю. Склалося так, що у Гонконзі главі сім’ї запропонували роботу. Цей мегаполіс вразив спортсмена своїми енергією та сучасним ритмом життя. Підписавши контракт, Максим Гордон почав тренувати всіх охочих навчитися фехтувати. На той час родина киянина вже була чималенька: подружжя виховувало п’ятьох дітей. Але залишатись у Гонконзі назавжди Гордони не хотіли через клімат — вологість повітря іноді сягала позначки 90%. І діти, і дорослі потерпали від браку доброякісної питної води. Тож одного дня вирішили: треба повертатися в Україну, додому. Туди, де все рідне, звичне і клімат чудовий. Проте вирішили осісти й пустити коріння не в мегаполісі, а у сільській місцевості, де можна дихати на повні груди чистим повітрям і милуватися природою. Вибір зупинили на селі Яруг у Могилів-Подільському районі Вінниччини. Чому саме тут? Максим натрапив на інформацію, що неподалік цього села колись видобували кремній. А багатьом відомі цілющі властивості цього мінералу, здатного очищати воду. Тож придбали дім у Ярузі, рік його ремонтували, облаштовували. Потім разом із дітьми переїхали у своє нове сімейне гніздо. До неквапливого, розміреного й тихого сільського життя найменші Гордони звикли швидко. А глава сімейства знову зайнявся тим, що йому найбільше до душі, — тренерством. У районну ДЮСШ Максима працевлаштували без зайвих розмов. Набір у секцію фехтування пройшов успішно — спочатку у вчителя з’явилося 16 учнів, проте охочих вправно володіти шпагою й долучитися до благородного олімпійського виду спорту все більше. Сільська рада пішла назустріч і надала для секції простору кімнату в місцевому клубі. Через місяць тренувань до Яруги потягнулася молодь із сусідніх сіл. Хлопчаки і дівчатка віком від семи до 14 років із захопленням беруть до рук шпагу, яку раніше бачили лише в кінофільмах про середньовіччя. Отак у маленькому селі над Дністром діти знайшли собі заняття, яке, може, й не докорінно змінило їхнє життя, але зробило вільний від уроків час надзвичайно цікавим. А родина киян почувається на новому місці комфортно і затишно. |