• Гаряча тема

Плачуть коні, плачуть люди

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

«У нашому господарстві налічується 6000 гектарів землі, є свиноферма, коні й вівчарня. Поки ми були юридично самостійними, мали прибутки. Але у 2011 році відбулася реорганізація всіх кінних заводів України. І ми, не відомо, за чиєю забаганкою, стали філією держ­підприємства «Конярство України», яка незабаром перетворилася на збиткову».

ЦЕ РЯДКИ з листа до редакції трудового колективу Дніпропетровського конезаводу №65 — філіалу держпідприємства «Конярство України».

З 2011-го по 2018-й тут змінилося десять керівників, один із них керував аж… 20 хвилин. Час од часу з’являються чи то інвестори, чи фірми з тимчасового надання послуг, чи орендатори. Нині таким «зайдою», інакше й не назвеш, є ТОВ «Димитра». У колективі стверджують, що з його приходом всі проблеми катастрофічно загострилися. Працівникам необґрунтовано знизили заробітні плати, та й ті виплачують несвоєчасно, пояснюючи, що підприємство на грані банкрутства. Якщо минулі осінні польові роботи працівники ТОВ «Димитра» виконували разом із заводчанами, то весняний комплекс товариство вирішило провести самостійно — механізаторам конезаводу роботи не знайшлося.

Сільськогосподарська техніка, яка ще залишилася, не ремонтується — немає запчастин. Пально-мастильних матеріалів теж катма. Насінний матеріал, а також добрива, які застосовувалися навесні, не мали належних документів і сертифікатів.

А як страждають тварини! Поголів’я коней і свиней фактично голодує, бо із квітня корми для них не закуповуються. Від недоїдання у кобил і свиноматок не вистачає молока для новонароджених лошат і поросят. І на все це спокійно споглядає керівництво ДП «Конярство України»!

Колектив певен: розвиток тваринницької галузі нинішніх інвесторів не цікавить, їм потрібна лише земля, яка належить підприємству.

Сьогодні важко повірити, що понад 50 років тому Дніпропетровський кінний завод №65 приніс у бюджет Радянського Союзу більше іноземної валюти, ніж порізно такі металургійні комбінати-гіганти, як «Криворіжсталь» і Магнітка. Кілька коней-скакунів, вирощених тут, зробили олімпійськими чемпіонами та чемпіонами світу своїх наїзників і були продані на аукціонах Іспанії та Великої Британії за безпрецедентні суми! Газетну інформацію про це можна знайти в архівах. Сьогодні ж місцевий часопис «Покровський край» надрукував лист-звернення трудівників філії Дніпропетровського кінного заводу №65 із закликом «Рятуйте!»

«Коней годують очеретом, про овес уже давно забули, — гніваються автори листа. — Ми просили посіяти овес, але у відповідь почули, що він у нашій зоні не родить. Неправда! Ми завжди його сіяли і завжди збирали добрі врожаї».

Приїхавши на підприємство, я побачив, що більшість коней непорушно лежать у загоні. «Вони ще живі, але падають від різкого болю у шлунку, — пояснила працівниця заводу Олена Северин. — Бо їдять лише солому та сухе сіно поганої якості. А медикаментів придбати нема за що».

І коні, і кобили з лошатами нагадували виснажених тварин на воєнних світлинах. У всіх благальні, повні сліз, очі. Від жалю, безсилля й відчаю течуть сльози і у людей…

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що на Дніпропетровський кінний завод №65 завезли 15 т вівса та 9 т ячменю. Усі тварини отримують необхідні дози кормів. Про це повідомила прес-служба Мінагрополітики. Втім, у відомстві наголосили, що «відповідно до чинного законодавства України Мінагрополітики не має права втручатись у господарську діяльність підвідомчих суб’єктів господарювання, серед яких і ДП «Конярство України», котрому належить Дніпропетровський кінний завод №65». Але в рамках повноважень з управління об’єктами державної власності Мінагрополітики вивчає причини виникнення такої ситуації для ухвалення належних управлінських рішень та неприпустимості подібних випадків у майбутньому. Також у міністерстві запланована нарада з керівництвом ДП «Конярство України» та з керівниками всіх його регіональних філій.