• Власний досвід

Щоб кукурудза вродила

Андрій НАВРОДСЬКИЙ.

БАГАТЬОМ ще з дитинства знайомий прекрасний смак вареної кукурудзи. Пам’ятаю, як бабуся, дістаючи з печі великого чавуна, а з нього — гарячі качани, примовляла до нас, своїх онуків: «Шануйте, внучки, кукурузку і в полі, і в коморі, бо вона смачна, хороша й мила. Он бачите яка, слава Богу, вродила...» І справді, тоді ті качанчики здавалися дітлашні мало не найкращими смаколиками. До сьогодні люблю кукурудзу і їсти, і вирощувати. Поділюся своїм досвідом.

Насамперед треба зайнятися підготовкою ділянки, бо кукурудза любить родючі ґрунти, рівень кислотності яких повинен бути не нижче п’яти. Агрономи радять віддавати перевагу родючим суглинкам із нейтральною реакцією. Рослина потребує чимало вологи, а також сонячного світла, без якого не сформуються качани. Тому для її вирощування потрібно обирати відповідні ділянки.

Наступний крок — внесення мінеральних добрив разом з органічними (я використовую перегній). Найсприятливіша пора для сівби цієї культури — після Юрія, 6 травня, і до середини місяця, адже на цю пору ґрунт вже має прогрітися до середньоденної температури +10°C (варто пам’ятати, що сходи бояться приморозків). Зерна висаджую на глибину близько 5 см, з міжряддями приблизно 50 см. Якщо сходи хороші, то пізніше їх трохи проріджую — залишаю близько 15-20 см між рослинками, аби зайва густота не заважала їх нормальному росту. Тим, хто планує зерна використати в подальшому як посівний матеріал, раджу сіяти сорт від сорту подалі один від одного, оскільки кукурудза дуже перезапилюється між собою, і в наступні роки вирощений з власного насіння урожай може піднести «сюрпризи». Щоби сходи з’явилися максимально швидко, користуюся не дуже хитрим прийомом: за 5 днів до висадження прогріваю насіння, а перед самою посадкою промиваю проточною водою.

Дам кілька порад щодо догляду за сіянцями цукрової кукурудзи. Щойно з’явилися сходи, потрібно регулярно розпушувати землю в міжряддях (краще відразу після дощу) та боротися з бур’янами. Рослини, які вже мають по п’ять листочків, добре «відгукнуться» на підживлення калійною сіллю, суперфосфатом, аміачною селітрою. Кукурудза нарощує досить потужну масу, тому застосування добрив — один з необхідних складників для одержання гарного врожаю. Найважливішими елементами мінерального живлення повинні бути азот (в період активного росту після фази 3-го листка до фази цвітіння), фосфор (у період росту коренів після сходів до початку фази викидання китиці), калій (рівномірно протягом усього періоду вегетації). Городникам-початківцям раджу особливу увагу звернути на видалення бічних пагонів у пазухах нижніх листків — таке своєрідне пасинкування забезпечує отримання качанів максимального розміру. Впродовж сезону цю операцію можна повторити два-три рази. Хоча кукурудзу не вважають надто вибагливою рослиною, варто не проґавити підживлення у період цвітіння та формування качанів. Та й волога їй потрібна регулярно, особливо ж у період молочної стиглості качанів, тому посушливої пори слід організувати поливи. Високий урожай культура дасть при вологості ґрунту не нижче 70% від найменшої вологоємності, а критичним періодом щодо цього показника є фаза цвітіння. Втім, надлишок води може перешкодити нормальному проникненню повітря до коріння рослини, що загрожує його загниванням.

Цікавим для мене був і досвід одержання раннього врожаю кукурудзи, коли деяку кількість рослин виростив через розсаду. Це, до речі, допомогло мені обдурити ґрунтових шкідників…

Не тільки ті, хто вирощує цукрову кукурудзу, а й ті, хто любить її споживати, знають, що найсмачнішими є зернята у фазі молочної стиглості. Саме в цей період і потрібно збирати достиглі качани, відварювати, маринувати або консервувати. А як же дізнатися, що кукурудзу вже можна збирати? Досвідчені городники твердять, що найсоковитішими зерна стають через три тижні після закінчення періоду цвітіння рослини. «Сигналом» до збирання врожаю є й інші ознаки: коли верхні листки качана починають всихати по краях, маточкові нитки на верхівці качана набувають бурого відтінку (але ще не всихають), ряди зерен на качані лежать щільно один до одного, а при несильному натисканні на зернину її оболонка лопається, добре проглядається зародок і виступає молочно-цукрова рідина.

Урожай кукурудзи починають збирати на початку серпня, але бувають теплі й погожі роки, коли вона цілком достигає і наприкінці липня. До речі, виламувати качани рекомендується рано-вранці — саме тоді вони максимально соковиті й цукристі. Виявляється, під сонячними променями зерна швидко втрачають цукристість, а поновлюють її лише в нічний час. А ще — зірвані качани потрібно варити або консервувати негайно, оскільки впродовж доби зірвана кукурудза втрачає більше половини «нагуляного» цукру.

І про основне. Запам’ятайте: не можна виростити гарний урожай кукурудзи з некондиційних зерен. Тому насінний матеріал вибирайте дуже ретельно!

Я в минулі роки сіяв цукрову кукурудзу раннього сорту «Добриня», який вирізняється дуже солодким смаком і великими качанами. Цей сорт невимогливий до ґрунтів, а головне — має стійкий імунітет до вірусних захворювань і не схильний до в’янення. Також минулого року мені сподобався низькорослий сорт «Рання золота 401». Тривалість вегетації рослин цього сорту середня, і він також має імунітет до бактеріальних і грибкових захворювань. Порадував смаковими властивостями і гарною врожайністю і пізньостиглий сорт «Крижаний нектар». Зерна цього сорту, до речі, виявилися найсолодшими з усіх тих, що я вирощував раніше.