Між нами, фермерами

Григорій КОРКАЧ.

м. Київ.

Сільський фермер, коли почув від продавця, що моторолер коштує сімдесят тисяч гривень, вигукує:

— Та я за такі гроші куплю дві корови!

— Але навряд чи вам буде зручно на них їздити.

— Зате вони будуть давати молоко, а вашому моторолеру ще треба буде купувати пальне і робити техобслуговування. А мої корови прослужать мені років п’ятнадцять без ремонту.

* * *

Фермер з подивом дивиться, як новенька доярка-стажер напуває корову щойно видоєним молоком.

— Послухайте, що ви робите? — запитує.

— Мені здалося, що молоко надто рідке, і я вирішила повернути його на доработку.

* * *

Один фермер телефонує сусіду-фермеру:

— Мишко, скажи, твоя коняка курить?

— Ти що, з глузду з’їхав! —

— Звичайно, ні!

— Тоді чого із твоєї стайні дим валить?

* * *

Молодий господар з похмілля забігає у хлів. У темряві вдаряється головою об перекладину, вступає ногами в гній, посковзнувшись, падає в корито з помиями для свині, тут же зривається зі стіни лопата і б’є його по спині, він, піднімаючись, наступає на граблі, і вони б’ють його по лобі. Виходить надвір і говорить: «І це все теща підстроїла!»

* * *

Розмовляють двоє:

— Ти чув, учені довели, що від сала з’являється склероз?

— То ж я думаю, що коли вранці з’їм сальця, то цілий день не пам’ятаю, що хочеться їсти...

* * *

Старенька, виходячи із джипа, дякує фермерові, що її люб’язно підвіз: «Дай тобі, Боже, здоров’ячка. Щоб ти, синку, все своє життя їздив, щоб ти ніколи ногами не ходив».