• Запитання — відповідь

Нерухомість у дар

Ліна ПАСЬКО.

«Під час шлюбу я набула будинок на підставі договору дарування. Чи буде він при розлученні вважатися спільною сумісною власністю подружжя?» — запитує Людмила Р. із смт Кирилівка Запорізької області.

ВІДПОВІДНО до статті 57-ї Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, яке:

— набуте нею, ним до шлюбу;

— набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

— набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

— житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

— земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У випадку із даруванням потрібно розрізняти, кому саме подаровані речі, нерухомість — одному із подружжя чи їм обом — дружині та чоловіку (наприклад на весілля). Адже в останньому разі подароване належатиме подружжю на праві спільної сумісної власності. Якщо ж подароване — у даному разі це будинок — вам, то він є вашою особистою приватною власністю. І той, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей.

Крім того, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. А також премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги, кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. І ще страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.