Архів
Вівторок,
11 червня 2019 року

№ 46 (19693)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Ротація в ООН

ЕСТОНІЮ обрано непостійним членом Ради безпеки ООН.

Докладніше...
Стратегічна угода

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ домовилась із Південною Кореєю підписати угоду про вільну торгівлю.

Докладніше...
Де-юре керує новий, а де-факто старий

КАЗАХСТАН. На виборах президента переміг Касим-Жомарт Токаєв.

Докладніше...
Політична криза

МОЛДОВА. Призначено позачергові вибори.

Докладніше...
Стовпотворіння на кордоні

ВЕНЕСУЕЛА відкрила кордон із Колумбією.

Докладніше...
Наступ на столицю

В ЛІВІЇ не вщухають запеклі бої за Триполі.

Докладніше...
Програму провалено

ІРАН заявив, що Євросоюз провалив порятунок ядерної угоди.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Чи стане перемогою України «реанімований» Мінськ?

Михайло ГУБАШ.

Фото Олександра Клименка.

Поновлення після кількамісячної паузи переговорів у Мінську в рамках дещо оновленої Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі викликало в суспільстві жваву, точніше, бурхливу реакцію.

Нова надія

УКРАЇНСЬКИЙ представник цієї групи Леонід Кучма заявив, що засідання робочих груп ТКГ уперше пройшли конструктивно, і додав: «Всі сторони хотіли знайти рішення. Тон дискусії був зовсім іншим, ніж це було досі. Ми приїхали з «дорожньою картою» від Президента України. Меседжі були такі, що Глава держави дійсно хоче, щоб у цьому регіоні був мир. Мені здається, всі почули, що українська сторона і зворотна сторона хочуть вирішувати ці проблеми. Тому була довіра один до одного».

Оце диво! Стільки років не було значних позитивних результатів від діяльності ТКГ (добре, хоч менше стріляють), а тут раптом… Ні, конкретних результатів поки що й на сьогодні нема, проте хоча б з’явилися обнадійливі ознаки: конструктив, інший тон розмови, взаємне бажання розв’язувати проблеми і, найголовніше, — довіра один до одного! Такого ми вже давно не чули.

На коліна перед Путіним?

ВТІМ, відразу ж після заяви Кучми посипалася жорстка критика двох оприлюднених ним пропозицій Володимира Зеленського — заборони стріляти у відповідь і скасування торгової блокади з ОРДЛО. Така позиція межує з державною зрадою й намаганням здати національні інтереси України, ставши перед Путіним на коліна. Також на переговорах ішлося й про багато інших питань. Обговорювали, зокрема, можливості обміну військовополоненими, в тому числі наших воєнних моряків, домовлялися про час встановлення «режиму тиші» й механізм його запровадження, піднімали проблеми водопостачання на окупованому Донбасі та різні економічні питання.

Вже трохи згодом Кучма виправдовувався, що заклик до невідкриття вогню у відповідь стосувався обох сторін, а про зняття економічної блокади з ОРДЛО він узагалі не говорив, оскільки, за його словами, її не існує, є тільки рішення РНБО і відповідний указ Порошенка про тимчасову заборону на переміщення вантажів через лінію зіткнення. «Яка це блокада?! Ми добре знаємо, що сотні, тисячі людей перетинають контрольні пункти. 50 кілограмів кожному дозволяється нести з собою», — емоційно пояснив Кучма. А про «економічну блокаду» cказав після завершення перемовин спецпредставник ОБСЄ в ТКГ Мартін Сайдік. Але все це з’ясувалося пізніше, а жорстка критика невдалих висловлювань Кучми засвідчила, що контроль за діями української сторони в ТКГ буде суворим і ніхто не дозволить поступитися національними інтересами.

«Патріотичні» мародери

ПИТАННЯ миру сьогодні в Україні, як свідчать соцдослідження, непокоїть більшість українців. Певно, усі розуміють: доки триватиме ця гібридна війна, на нормальне, заможне життя громадянам годі чекати. Щоправда, стосується це не всіх. Є в нас невелика, проте дуже впливова верства населення, яка сама на фронт ані ногою, однак виставляє себе «справжніми патріотами» України. Для декого з них війна — як рідна мати-годувальниця. Наживаючись на ній, зокрема й на пов’язаній із нею контрабанді (згадаймо хоча б так звану економічну блокаду), вони, прикриваючись ура-патріотичними гаслами, горою стоятимуть за збереження статус-кво на Донбасі. Бо мир на Сході України загрожує їм втратою шматка хліба, та ще й із ікрою.

Це, зрозуміло, стосується і їхніх подільників з ОРДЛО. Маючи, образно кажучи, автомат у руках, вони почуваються там хазяями життя і господарями людських доль, жируючи за рахунок тієї ж контрабанди та обкрадання збіднілого місцевого населення. А якщо настане мир і автомат їм доведеться віддати, на кого вони перетворяться? Тож і чіпляються за владу як можуть. Зокрема й тим, що провокують загострення ситуації вздовж лінії розмежування, обстрілюючи військовослужбовців ЗСУ, а то й цивільне населення прилеглих населених пунктів. Цим «володарям життя» і «патріотам Донбасу», а фактично паразитам і кровопивцям, мир на Сході України також не потрібен. Тому менш як за дві доби після завершення перемовин у Мінську неподалік Новолуганського із застосуванням артилерії були обстріляні позиції ЗСУ, внаслідок чого двоє військовослужбовців загинули, ще 11 були поранені або травмовані...

Дорогою миру і єднання

ЧАС завдяки мінським домовленостям ми виграли. М’язи, як нас запевняють, наростили. Далі що? Самим іти у наступ або чекати, поки Путін нападе? Чи очікувати на розпад Російської Федерації? Можна почекати, але скільки? Вочевидь, треба враховувати реалії і у третьому раунді Мінського процесу намагатися зробити все можливе, аби досягнутий консенсус і добру волю конвертувати у закінчення війни й установлення миру. При цьому керуватися тезою новообраного президента про те, що «територією і суверенітетом України торгувати не збираємося». Та ніхто такої торгівлі йому й не дозволить.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Слухання розпочато
Читати
Вироки винесено
Читати
Ще один утікач приїде
Читати
Вскочити у «вікно можливостей»
Читати
На вимогу олігархів
Читати
На Росі — без води
Читати
Отруїлися діти
Читати
Стабільно нарощуємо обсяги
Читати
Зерно оцінюватимуть по-новому
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове